Повістка в армію (АТО)

Повістка в армію: порядок вручення, права призовника та відповідальність за неявку. Роз’яснення адвокатів «Нікітінський і Партнери».

Сьогодні багато хто звертається за консультаціями до адвокатів в Одесі з питань призову для проходження військової служби у зв’язку з проведенням антитерористичної операції на сході України. Серед поширених юридичних питань — яким чином відбувається призов на військову службу? Хто і яким чином має вручати повістку в армію?

Як відомо, Указом Президента України № 607/2014 від 21 липня 2014 року оголошено про проведення часткової мобілізації.

У статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» дається визначення терміна мобілізація — це комплекс заходів, що здійснюються з метою планомірного переходу національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою і проводиться відкрито чи таємно.

Законом України № 1169 від 27.03.2014 частину 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» доповнено абзацом 2, згідно з яким до військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Доповнення зазначеного пункту з формулюванням про мобілізацію на особливий період зумовлене проведенням антитерористичної операції.

Згідно з п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов’язані з’являтися за викликом до військових комісаріатів (військовозобов’язані Служби безпеки України — за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України) для взяття на військовий облік і визначення призначення на воєнний час.

У Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не уточнюється, яким чином відбувається виклик до військкомату. Також на сьогодні відсутні нормативні акти, які б регулювали порядок вручення повісток про призов на військову службу під час мобілізації на особливий період, тобто АТО.

Водночас, використовуючи аналогію права, спробуємо розібратися, яким чином відбувається оповіщення і вручення повісток в армію на підставі нормативних актів, які регулюють подібні правовідносини, з урахуванням положень цивільно-процесуального і кримінально-процесуального законодавства.

Основним нормативним актом, який регулює порядок оповіщення про призов на військову службу і вручення повісток (наказів), є Постанова Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 № 352 «Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу і прийняття призовників на військову службу за контрактом».

Пунктом 64 цієї Постанови встановлено, що оповіщення громадян про призов на строкову військову службу і їх прибуття на призовні дільниці відбувається на підставі наказів районних військових комісарів (додаток 14) і повістками (додаток 15), врученими призовникам через житлово-експлуатаційні організації, домовласників, відповідні виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, де немає військових комісаріатів, керівників підприємств, установ, організацій, навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форми власності.

Наказ районного військового комісара розсилається житлово-експлуатаційним організаціям, домовласникам, відповідним виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, на підприємства, в установи й організації, навчальні заклади. Про проведення призову повідомляється через засоби масової інформації.

У зв’язку з цим виникають питання, яким чином відбувається вручення повісток через житлово-експлуатаційні організації за місцем проживання військовозобов’язаного, а також вручення повісток за місцем роботи військовозобов’язаного? Чи прирівнюється до вручення повістки військовозобов’язаному отримання повістки про призов на військову службу кимось із родичів військовозобов’язаного.

Для відповіді на ці питання слід знову звернутися до аналогії права, а саме до Глави 7 «Судові виклики і повідомлення» Цивільного процесуального кодексу України, Глави 11 «Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід» Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно з пп. 1, 3, 7, 8 ст. 76 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам — відповідній посадовій особі, яка розписується про отримання повістки.

Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено за місцем проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом із нею, а за їх відсутності — відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

Особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, у разі відсутності таких — у порядку, встановленому статтею 419 цього Кодексу.

У разі відмови адресата отримати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася отримати судову повістку, вважається повідомленою.

Згідно з пп. 5–6 ст. 74 ЦПК України в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за місцем проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані до суду телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Якщо насправді особа не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути направлена за місцем її роботи.

Згідно з пп. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надісланої поштою, електронною поштою або факсом, шляхом виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи або іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання або адміністрації за місцем її роботи.

Таким чином, повідомлення за правилами процесуального законодавства не обмежується врученням повістки під розписку. Учасник процесу вважається належним чином повідомленим також у тих випадках, коли повістка направлена за адресою його реєстрації, на електронну пошту або факс.

Однак чи можливий такий порядок вручення повісток у ситуації призову на військову службу? Відповідаючи на це питання, слід звернутися до фундаментальних принципів цивільного процесуального законодавства.

Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи в розумний строк незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Дотримуючись традицій Європейського права, Законом України № 2453-V від 07.07.2010 в національне законодавство України були внесені зміни, які дозволили припинити згубну практику затягування процесу однією зі сторін. Зазначені зміни цивільного процесуального законодавства України дозволили судам розглядати справи і ухвалювати рішення, направивши повістку двічі поспіль за адресою реєстрації сторони, яка не з’являється, незалежно від того, отримав адресат цю повістку чи ні.

Якщо процесуальне законодавство переслідує своєю метою дотримання балансу інтересів учасників процесу, а неявка до суду загрожує максимум ухваленням рішення не на користь однієї зі сторін, то в разі призову на військову службу неявка за викликом на повістку загрожує адміністративною або кримінальною відповідальністю. Саме тому вручення повісток про призов на військову службу потребує суворіших правил, що виключають такі способи повідомлення, які не дозволяють упевнитися, вручена повістка в армію чи ні.

Виклики по телефону, факсу або електронною поштою здійснюються, як правило, щодо осіб, які набули процесуального статусу позивача, відповідача, обвинуваченого або потерпілого і висловили свою згоду на повідомлення в такий спрощений спосіб порівняно з відправленням повісток поштою.

Таким чином, серед багатоманітності способів повідомлення військовозобов’язаних запасу можна виділити низку способів, що відповідають вимогам закону. До таких способів повідомлення належить вручення повістки працівниками відділення зв’язку (кур’єрами) під розписку, вручення повістки повнолітньому члену сім’ї, вручення повістки працівниками житлово-експлуатаційних організацій і направлення повістки за місцем роботи.

Тепер спробуємо розібрати кожен із зазначених способів по порядку.

Згідно з п. 114 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку» у разі відмови військовозобов’язаного від отримання повістки працівник відділення зв’язку (кур’єр) має право зафіксувати такий факт відмови в отриманні повістки шляхом проставлення відповідного запису на конверті, повідомленні про вручення або шляхом складення відповідного акта.

Відмова в отриманні повістки, зафіксована в такий спосіб, є належним доказом у випадках притягнення військовозобов’язаного до адміністративної або кримінальної відповідальності за ст. ст. 210, 210-1 КУпАП, ст. 336 КК України.

Для аналізу того, яким чином відбувається вручення повістки повнолітнім членам сім’ї, необхідно визначити, хто такі члени сім’ї в юридичному розумінні цього терміна.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Відповідно до п. 114 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку» рекомендовані поштові відправлення, зокрема рекомендовані листи з поміткою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про електронні поштові перекази, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, при доставці за вказаною адресою або під час вручення в об’єкті поштового зв’язку вручаються адресату, а в разі його відсутності — повнолітньому члену сім’ї при пред’явленні документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинний зв’язок з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), або рішення органу опіки та піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.

Виходячи з наведених положень закону цілком очевидно, що вручення повістки, наприклад, двоюрідному брату або сестрі, які проживають окремо від військовозобов’язаної особи і не пов’язані з нею спільним побутом, не може вважатися належним повідомленням.

Найбільш простим і ефективним способом повідомлення військовозобов’язаних про призов є вручення повісток через житлово-експлуатаційні організації, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку і направлення повісток про призов в армію за місцем роботи військовозобов’язаного.

У розпорядженні ЖЕО або ОСББ є відомості про всіх осіб, зареєстрованих у підвідомчих ЖЕО або ОСББ житлових будинках. Тому ЖЕО або ОСББ може надавати інформацію про зареєстрованих осіб призовного віку військовому комісару, а також самостійно виконувати вручення повісток мешканцям.

Виникає питання, яким чином ЖЕО або ОСББ здійснює вручення повісток в армію і чим загрожує відмова адресата отримати повістку, яку доставив представник ЖЕО або ОСББ.

На представників ЖЕО або ОСББ не поширюється дія положень «Правил надання послуг поштового зв’язку», тому проставлення запису про відмову в отриманні поштового відправлення, виконане представником ЖЕО або ОСББ, не матиме юридичної сили.

Водночас, звертаючись знову до аналогії права, можна дійти висновків про те, що представники ЖЕО або ОСББ не позбавлені права скласти акт про відмову в отриманні повістки у присутності не менш ніж трьох представників ЖЕО (ОСББ) або одного представника ЖЕО (ОСББ) і двох мешканців.

Аналогічні правила можна знайти, наприклад, у п. 3 ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 2 п. 53 «Правил користування електричною енергією для населення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357.

Ще простіше відбувається повідомлення шляхом направлення повісток на підприємство, організацію або установу, у якій працює військовозобов’язаний.

Згідно з п. 8 ст. 15 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» керівники підприємств, установ, організацій і навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності на вимогу військових комісаріатів забезпечують своєчасне прибуття громадян призовного віку до призовних дільниць.

Повістка, що надійшла за місцем роботи військовозобов’язаного, є належним повідомленням про призов на військову службу за умови, що на момент надходження повістки працівник не був звільнений. У такому разі відділ кадрів зобов’язаний негайно викликати співробітника, якому прийшла повістка про призов, і вручити йому повістку під підпис.

© 2014 Адвокат Дмитро Нікітінський м. Одеса