«Нікітінський і Партнери»: Апеляційний суд Гааги зобов’язав батька повернути викраденого сина в Україну

Апеляційний суд Гааги зобов’язав батька повернути 6-річного сина матері в Україну. Війна не стала підставою для відмови. АО «Нікітінський і Партнери».
23 вересня 2026 року Апеляційний суд Гааги (Нідерланди) залишив без змін рішення про повернення шестирічного хлопчика в Україну. Батько вивіз сина за кордон без згоди матері і майже рік переховував дитину в різних країнах. Суд відхилив усі доводи батька, зокрема посилання на війну в Україні, і зобов’язав його передати сина матері.
Що сталося
Батьки хлопчика мають рівні права щодо дитини. Сім’я тривалий час жила за кордоном, у кількох країнах. Влітку 2025 року мати разом із двома синами повернулася в Україну, щоб залишитися тут жити. Мати придбала житло в Одеській області та записала старшого сина до місцевої школи. Поруч із родиною живуть дядьки, тітки, двоюрідні брати і сестри дітей.
Восени 2025 року, під час короткої поїздки до Туреччини, мати відпустила старшого сина з батьком на прогулянку. Батько дитину не повернув. Згодом батько вивіз сина до Молдови, потім до Нідерландів і перестав повідомляти, де перебуває дитина.
Мати діяла одразу. На початку жовтня 2025 року мати подала заяви про викрадення дитини в Туреччині та в Україні. У листопаді 2025 року мати намагалася забрати сина в Молдові за допомогою місцевих органів влади. У грудні 2025 року мати звернулася до Центрального органу України за Гаазькою конвенцією. Тоді ж український суд за участю обох батьків визначив місце проживання обох синів з матір’ю.
Коли стало відомо, що батько може перебувати з дитиною в Нідерландах, мати звернулася до суду в Гаазі з клопотанням про повернення сина.
Рішення суду першої інстанції
Окружний суд Гааги призначив дитині тимчасового опікуна та спеціального куратора (незалежного представника інтересів дитини). 6 серпня 2026 року суд постановив повернути хлопчика в Україну. Батько з рішенням не погодився і подав апеляційну скаргу.
Доводи батька в апеляції
Батько намагався скасувати рішення з кількох підстав:
- нідерландський суд нібито не мав права розглядати справу, бо на день подання клопотання дитина перебувала в Польщі;
- звичайним місцем проживання дитини батько вважав Туреччину, а не Україну;
- мати нібито погодилася на переїзд, адже у 2023 році підписала нотаріальну довіреність на подорожі сина з батьком;
- повернення в Україну небезпечне через війну, повітряні тривоги та відключення світла і води, а також порушує статті 2, 3 і 8 Європейської конвенції з прав людини;
- дитина сама не хоче повертатися в Україну.
Що вирішив Апеляційний суд Гааги
Суд має право розглядати справу
Апеляційний суд встановив, що в батька є нова сім’я в Нідерландах: партнерка і донька, яка народилася у 2025 році. Батько так і не надав суду адресу в Польщі, хоча суд прямо про неї просив. Тому суд не повірив, що перебування в Польщі є чимось більшим, ніж тимчасова поїздка.
Дитина жила в Україні
Суд першої інстанції вважав звичайним місцем проживання дитини Туреччину. Апеляційний суд з таким висновком не погодився і визнав, що центр життя хлопчика перед викраденням був в Україні. Про це свідчать житло матері, місцева школа, родичі поруч і те, що всі судові справи щодо дітей, зокрема про місце проживання та аліменти, ведуться в Україні. Отже, батько порушив права матері саме за українським законодавством, і посилання батька на турецьке право втратили значення.
Довіреність на подорожі не є згодою на переїзд
Нотаріальна довіреність 2023 року дозволяла батькові подорожувати з сином. Проте з довіреності не випливає, що мати погодилася на постійне проживання дитини в іншій країні. Суд також не знайшов мовчазної згоди матері: з першого ж тижня мати зверталася до поліції, до органів влади Молдови, до Центрального органу України і до суду.
Війна сама по собі не є підставою для відмови
Суд визнав, що в Україні триває війна, діє воєнний стан, а Міністерство закордонних справ Нідерландів не рекомендує подорожувати в Україну. Проте суд наголосив: за Гаазькою конвенцією оцінюється не лише загальна ситуація в країні, а й те, як ситуація впливає на конкретну дитину.
Мати подала свіжу довідку міської ради за місцем проживання. З довідки суд встановив, що школи працюють, медична допомога доступна, є вода та електроенергія, вжито заходів безпеки. Під час засідання мати також пояснила, як евакуюється з дітьми, якщо ситуація погіршиться. Батько довідку не спростував, а висновок найнятого ним «регуляторного аналітика» суд визнав недостатнім.
Суд також звернув увагу, що в Україні на хлопчика чекають мати, молодший брат і велика родина. Натомість про умови життя дитини з батьком суд не дізнався нічого: батько ховав сина від органів влади, тимчасовий опікун не зміг встановити контакт з дитиною, і досі невідомо, чи ходить хлопчик до школи.
Думка шестирічної дитини не є вирішальною
Хлопчик говорив куратору, що не хоче в Україну, що мама «погана», а тато «хороший». Однак на запитання про власні почуття і бажання дитина не відповідала і переводила розмову на комп’ютерну гру. Суд дійшов висновку, що в шість років дитина ще не досягла зрілості, за якої її думку слід брати до уваги. Куратор і Рада із захисту дітей окремо висловили занепокоєння, наскільки самостійно сформувалися погляди хлопчика.
Результат
- апеляційну скаргу батька відхилено, рішення про повернення дитини в Україну залишено в силі;
- батька зобов’язано передати сина матері разом із документами для поїздки не пізніше 7 жовтня 2026 року;
- рішення допущено до негайного виконання;
- тимчасова опіка над дитиною діє до фактичного повернення.
Документи у справі
Рішення Окружного суду Гааги від 6 серпня 2026 року нідерландською мовою з нотаріально засвідченим перекладом українською, а також лист Міністерства юстиції України про те, що Апеляційний суд Гааги залишив рішення без змін. Персональні дані учасників справи приховано.
Роль адвокатів
У Нідерландах інтереси матері в суді представляла нідерландська адвокатка. Адвокати АО «Нікітінський і Партнери» представляють інтереси матері в Україні. Саме українські документи стали основою позиції матері в Гаазі: рішення суду про визначення місця проживання дітей з матір’ю, заяви про викрадення, звернення до Центрального органу та докази безпеки за місцем проживання родини.
Чому це важливо
Рішення Апеляційного суду Гааги корисне для кожного з батьків, у кого дитину вивезли за кордон без згоди:
- Війна не закриває дорогу додому. Іноземний суд оцінює безпеку для конкретної дитини в конкретному місті. Офіційна довідка місцевої влади про роботу шкіл, лікарень і комунальних служб може переважити загальні застереження.
- Довіреність на виїзд не дорівнює згоді на переїзд. Довіреність на подорожі з дитиною варто обмежувати строком і переліком країн.
- Діяти потрібно швидко. Гаазька конвенція гарантує негайне повернення, якщо з дня вивезення минуло менше року. Бездіяльність може бути розцінена як мовчазна згода.
- Рішення українського суду має вагу. Визначене в Україні місце проживання дитини з одним із батьків допомагає довести, де був центр життя дитини.
Схожу справу, але з протилежного боку, ми вже вигравали в Україні: суд відмовив батькові-іноземцю у примусовому поверненні дитини до Бельгії, оскільки повернення загрожувало дитині. Про інші спори щодо дітей читайте в матеріалах: Верховний Суд: звернення матері до школи не є перешкодою батькові, графік спілкування батька з дворічною дитиною, скасування штрафу виконавця за невиконання рішення про зустрічі з дитиною.
Якщо дитину вивезли за кордон або не повертають після поїздки, зверніться до сімейного адвоката в Одесі. Ми допоможемо зібрати докази в Україні, підготувати звернення до Центрального органу та організувати взаємодію з іноземними юристами. Записатися на консультацію.
Інші виграні справи: практика у цивільних справах.