Внутрішнє переконання адвоката

Внутрішнє переконання адвоката: як формується позиція захисника при оцінці доказів і чим вона відрізняється від переконання суду та прокурора.

Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, ухвалюють рішення у справі, і в законі йдеться про внутрішнє переконання лише цих учасників процесу.

Разом з тим те чи інше внутрішнє переконання щодо вирішуваних у справі питань може скластися і в інших учасників процесу і навіть у сторонньої особи, присутньої в залі судового засідання. Але ні адвокат, ні будь-яка інша особа, крім державного органу, який веде процес, справу не вирішує. Тому внутрішнє переконання адвоката у кримінальній справі не може ототожнюватися з внутрішнім переконанням суду, прокурора, слідчого та особи, яка провадить дізнання.

Чи випливає з цього, що адвокат бере участь у справі, не маючи свого внутрішнього переконання? Звісно, ні. Захисник здійснить свою процесуальну функцію лише тоді, коли він вірить у правильність обраної й відстоюваної ним лінії захисту.

Але адвокат потрібен не для того, щоб викладати слідчому й суду свій особистий погляд на справу, а для добування з матеріалів кримінальної справи всього, що свідчить на користь обвинуваченого. При цьому захисник виходить лише з тих доказів, що є у справі, і жодна побічна інформація, яка підкріплює обвинувачення, не звільняє адвоката від необхідності довести до відома слідчого, прокурора й суду всі матеріали, що свідчать про необґрунтованість обвинувачення. Інше рішення рівнозначне відмові адвоката від прийнятого на себе захисту обвинуваченого.

Так, один з адвокатів Одеси не брав участі в суді першої інстанції; до нього звернулися з проханням вести справу в касаційному суді. Вивчивши справу, адвокат дійшов переконання про відсутність касаційних підстав і тому від захисту вирішив відмовитися. У рішенні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області у справі адвоката зазначалося, що подібний довід взагалі не може бути підставою для відмови від адвоката. Посилання на своє суб’єктивне переконання не змінює справи. Як виявилося в цьому випадку, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ знайшов низку істотних порушень і скасував вирок, а це означає, що суб’єктивне переконання адвоката спростоване об’єктивною ухвалою суду, яка набрала законної сили. Знайомлячись зі справою, аналізуючи факти й докази, розглядаючи матеріал з погляду касаційної перевірки, адвокат не повинен піддаватися суб’єктивним враженням, він має виконувати свої обов’язки, він зобов’язаний надавати юридичну допомогу підзахисному.

Правосуддю потрібні не заяви адвоката про невинуватість або меншу винуватість обвинуваченого, а доводи, аргументи захисника на користь відстоюваної ним тези. Дані на користь обвинуваченого не лежать на поверхні. У завдання найкращих адвокатів у кримінальних справах в Одесі входить уміння знайти їх у справі, згрупувати і, не впадаючи у фальш, дати їм сприятливе для обвинуваченого тлумачення. Саме це, а не щось протилежне вимагається від захисника.

Захисник не може посилатися на докази, у завідомій неправдивості яких він переконаний. Але не можна вимагати від захисника, щоб він наводив лише істинні факти, оскільки на відміну від державних органів, які беруть участь у процесі, захисник зазвичай не може попередньо перевірити свої твердження.

Має право наводити захисник і такі юридичні аргументи, у правильності яких він сумнівається, оскільки справа суду — зважити всі можливі доводи за і проти того чи іншого розуміння правової норми, і це завдання для нього буде тільки полегшене, якщо обидві сторони вичерпають усю можливу аргументацію на користь того чи іншого розуміння норми. Адвокат на суді не для того, щоб викладати юридичне сповідання віри, а для того, щоб подати все, що свідчить на користь обвинуваченого, а до даних на користь обвинуваченого може належати й та обставина, що вину обвинуваченого з правового погляду може бути розглянуто інакше, ніж це робить обвинувачення.

Захисту сприяють загальні положення, що стосуються тлумачення кримінального закону:

• будь-який сумнів при тлумаченні закону має розглядатися на користь обвинуваченого;
• виняткові закони підлягають обмежувальному тлумаченню;
• закони, що встановлюють пом’якшення відповідальності, підлягають поширювальному тлумаченню;
• закони, що встановлюють посилення відповідальності, наприклад кваліфіковані склади, підлягають обмежувальному тлумаченню.

На думку деяких адвокатів Одеси, захисник повинен зробити висновок про доведеність обвинувачення або визнати його недоведеним. Зробити висновок про доведеність обвинувачення не може означати нічого іншого, як обґрунтування обвинувачення, на що захисник права не має. І коли говорять про право захисника визнати вину обвинуваченого, яку той заперечує, або вважають, що при цьому захисник не зобов’язаний наводити докази винуватості, ідеться саме про обґрунтування обвинувачення. Суд чекає від сторін доводи й докази висунутих ними положень, і якщо адвокат доводитиме, чому він згоден з обвинуваченням, яке заперечує підзахисний, то перетворення адвоката на обвинувача неминуче.

Адвокат не може погодитися з доведеністю обвинувачення, яке заперечує підзахисний, оспорювати його позицію, полемізувати з ним. Адвокат повинен викласти всі доводи, що випливають з матеріалів кримінальної справи, на користь підзахисного на той випадок, якщо суд (усупереч показанням обвинуваченого, які є одним із джерел доказів у справі) не погодиться з обвинуваченим і визнає його винним. Така позиція істотно відрізняється від тієї, коли адвокат обґрунтовує висновок про доведеність вини підзахисного. У цьому випадку обвинувачений, якщо він вчасно не відмовився від такого «захисника», опиняється змушеним спростовувати й останнього.