Майстер-клас адвоката Я. Зейкана для адвокатів Одеси

Майстер-клас адвоката Я. Зейкана для адвокатів Одеси та Одеської області (09 квітня 2016 р.). Доповідач: адвокат, старший партнер Адвокатського об’єднання «Зейкан, Попов, Голуб і партнери» Зейкан Ярослав Павлович. Про визнання вини Наше законодавство про визнання …

Про визнання вини

Наше законодавство про визнання вини не зовсім правильне, тому що вимагається повне визнання вини, тобто не передбачено, щоб прокуратура могла сама піти на перекваліфікацію, на пом’якшення тощо. У самій угоді це не передбачено.

У Сполучених Штатах це передбачено. Я думаю, що і в нас таке можна передбачити, і багато справ через це «висять у повітрі». Люди готові були б, можливо, навіть визнати свою вину, щоб закінчити справу значно швидше, з найменшими втратами. Тому держава тут недопрацьовує, як недопрацьовує і з питаннями застави: ну і що, ну втік, держава отримає гроші, а коли він з’явиться — відновить справу. Ці гроші знадобилися б державі, і адвокати Одеси заробили б. У США деякі адвокати живуть лише з того, що свої кошти вносять як заставу, а потім отримують з них відсоток тощо. Це в них загальноприйнята практика.

Про позицію мовчання

З багатьма клієнтами я хотів домогтися, щоб вони зайняли позицію мовчання: нічого не давали, не підписували — і все. Однак це мені не вдавалося жодного разу, на жаль. Моїм клієнтам психологічно дуже важко мовчати, коли їх щось запитують.

Позиція мовчання універсальна за будь-якої ситуації на перших порах, особливо коли людина під арештом, затримана, — їй більше нічого не зроблять, вона й так під арештом. Позиція мовчання іноді заганяє в глухий кут слідчого, може загнати в глухий кут і суд, і все інше, тож позиція мовчання може бути дуже ефективною.

Наведу смішний приклад. На Закарпатті була резонансна справа, яка тягнулася доволі довго, і один із моїх чотирьох підзахисних каже, що даватиме показання, а я його вмовляв не давати показань. Над ним висіло 10–12 років реальних — він продав цілий ешелон нафти до Угорщини, примудрився, — а відсидів 3 роки 9 місяців, йому дали рівно стільки, скільки він відсидів у СІЗО.

Він каже: я не можу мовчати. Якщо до мене приходитиме слідчий, то я посилатиму його матом якнайдалі. Я цього радити не можу, я адвокат. Слідчий приходив — він посилав, і так 3 роки посилав.

Слідчий просив мене, щоб він хоч щось йому підписав — і все, ні; і слідчого не міняли.

У результаті сталося так, що його вину належним чином не довели, обвинувачення висіло в повітрі. Свідків на Закарпатті допитували — це були два угорці, які закінчили угорську школу, не вчили української мови і не знали її. Вони лише трохи могли спілкуватися російською. Але я це використав. Свідки прийшли і почали мені казати: «Та ми там неправильно сказали, нам неправильно записали, або ми можемо змінити, ми хочемо тепер правду сказати». З ними хтось попрацював, і вони готові були змінити свої показання, але боялися, бо їх попереджали про кримінальну відповідальність.

В апеляційному суді я встаю і прошу забезпечити цьому свідкові перекладача-угорця у зв’язку з тим, що він не володіє українською мовою, а всі протоколи записані українською, свідок же пояснює, що він таких слів не казав, і таке інше.

У результаті запросили перекладача, і що вже не робив прокурор, як не казився, свідкові через перекладача-угорця було значно легше пояснюватися, тому що він дає показання не суду, а своєму перекладачеві, що психологічно трохи розвантажує свідка. У результаті ця справа закінчилася, а учасникам дали умовний строк.

Іноді мовчання, як то кажуть, справді золото, і ми маємо це розуміти. Коли людина починає говорити… А що треба слідчому — розговорити цю людину, вступити з нею в контакт; і якщо йому це вдалося, то він виграв.

Про альтернативну позицію адвоката

Ми (адвокати) висуваємо свою версію того, що сталося. Це дуже небезпечна позиція, хитка. Іноді так робити не можна, тому що виходить, що ми хочемо «витягнути позицію» за рахунок іншої особи.

Наведу на прикладі конкретну справу, яку ще не розглянуто, оскільки вона перебуває у Вищому суді.

Трагічна історія: молодий хлопець 18 років знайшов гранату. Він посварився зі своєю дівчиною і вночі напився, прийшов із цією гранатою до дівчини, там було ще троє хлопців, і витягнув із гранати РГД-5 чеку та каже: «якщо я тебе так люблю, зараз покінчу з собою».

Ці троє хлопців стали до нього наближатися, щоб він не накоїв дурниць. Він каже: не підходьте, граната може вибухнути, — і почав від них тікати. Після цього один із тих трьох його наздогнав і почав виривати гранату з рук, відриваючи пальці, після чого стався вибух.

Постраждав насамперед той, хто фізично намагався вирвати гранату з його рук: коли граната вибухнула, він на місці загинув, а мій підзахисний залишився без руки.

Я вступив у справу на стадії Вищого суду, оскільки до мене було два кваліфікованих адвокати. Вони просили суд про пом’якшення покарання, мотивуючи тим, що він інвалід тощо. Усе інше начебто було для них очевидним.

У цій ситуації він робив усе можливе, щоб вибуху не сталося, і тікав від них, але один із них наздогнав; і причинний зв’язок тут — між наслідками і самими діями того, хто наздогнав і намагався відібрати гранату. У всякому разі, я таку версію висунув, так би мовити альтернативну, що тут убивство треба виключати, оскільки це сталося поза його волею, через дії того другого хлопця, який нападав.

У цій ситуації я вважаю, що логічно відстоювати найкрайнішу позицію для адвоката. Саме неправильні дії того хлопця, який напав і загинув, призвели до цього вибуху, тому що він, розуміючи, що чека витягнута з гранати, розуміючи, що той попереджає, що граната може вибухнути, почав застосовувати силу, — що й призвело до вибуху.

Ось така альтернативна позиція. Чи буде вона у Вищому суді?

Скрізь у книгах, підручниках: якщо адвокат займає альтернативну позицію, то це не зовсім правильно, хоча закон не забороняє адвокатам займати альтернативну позицію.

Не знаю, як подивиться Вищий суд, тому що судді терпіти не можуть, коли хтось із адвокатів порушує питання альтернативи, хоча закон не забороняє адвокату обирати альтернативну позицію.

Питання вибору правової позиції — один із найважливіших елементів адвокатської техніки, але адвокат має пам’ятати, що вибір за його клієнтом. Клієнту слід роз’яснити всі можливі наслідки залежно від того, яка правова позиція обирається.

Адвокат не повинен нав’язувати свою позицію. Якщо адвокат нав’язуватиме свою позицію і щось піде не так, то потім цей клієнт казатиме, що в усьому винен адвокат.

Робота адвоката на досудовому слідстві до повідомлення про підозру

Виконувача обов’язків міністра прослуховували місяців шість, потім зареєстрували кримінальну справу. Оскільки це виконувач обов’язків міністра, він мав знайомства там нагорі, йому шепнули, що проти нього є справа. Там ішлося про рушницю, рушницю італійського виробництва, дорожчу ніж 200 000 гривень. Йому порекомендували адвоката. Адвокат каже: я зі свого об’єднання виділю тобі адвоката, готуй аванс 25 тисяч доларів. Адвокат підійшов до нього і питає, що робити з рушницею? Той відповідає: хай буде, я за два тижні повернуся з відрядження, і ми про це поговоримо. За ці дні були проведені обшуки, було вилучено цю рушницю, комп’ютери тощо. Виявилося, він мій земляк. Справа потрапила до мене, тому що він зрозумів, що йому вже той адвокат не допоможе. Що я зробив? Він не має статусу підозрюваного, його слухали, у них є якісь матеріали. Суть у тому, що він призначив керівником певної установи людину, а син цього керівника подарував йому рушницю, але рушниця насправді була куплена на його ім’я, хоч і з порушенням установленого порядку. Коли я зібрав їх усіх у місці, де не можна було підслухати, ми розібрали ситуацію, і стало зрозуміло, що в обвинувачення немає нічого. Ніхто з потенційних свідків ще нічого не сказав. У поясненнях дещо написали, але це пояснення, а треба ще допити провести — і все. Після цього коштом мого клієнта всіх цих 40 свідків забезпечили адвокатами, і вони дали показання у присутності адвокатів.

Що зробило слідство? Вони роздрукували начебто записи з телефона — ніколи не вірте цим записам. Коли вони нас запросили, оперативник, слідчий з особливо важливих справ розкладає ці записи і каже: «Що ви мали на увазі, коли ви говорили тоді те, те й те?» Я кажу: вибачте, але ми давати показання і коментувати записи не будемо. Ми вважаємо, що запис здійснювався незаконно. У нас немає жодних підтверджень, що там насправді говорилося саме те; звідки ми знаємо — ви надрукували бозна-що від себе. Тому ми коментувати не будемо. Вони скривилися, і через три місяці провадження у справі було закрито. Оскільки від свідків не отримали нічого. Тож роботу на випередження я вважаю цілком можливою: ви можете підготувати свідків хоча б для того, щоб вони знали, якщо їх викликають на допит, які права в них є і що вони можуть робити. Також ви можете сказати їм про те, що вони можуть бути з адвокатом. Я не знаю, наскільки з погляду етики це правильно, що мій клієнт заплатив адвокатам, які представляли свідків.

Чому ми не маємо права заплатити свідкові за те, що він приїде і дасть показання? Але ж і винагороду дають за те, що хтось знайде там убивцю тощо. А чому ми не можемо заплатити? Це питання для кваліфікаційної комісії — чи можемо ми заплатити, чи ні; не адвокат, а його клієнт. Ось свідок не хоче йти, але якщо йому заплатити, то він готовий прийти, сказати правду. Зрозуміло, що це може використати сторона обвинувачення — мовляв, ми купили свідка.

Методика участі адвоката при допиті свідка в ході досудового слідства

Під час досудового слідства дуже важливо бути зі свідком, коли його допитує слідчий, тому що слідчий використовує різні прийоми допиту.

Іноді пишуть, що слідчий тупий, але тупих слідчих я за всю свою адвокатську кар’єру не зустрічав. Слідчі, які вдавали, що тупі, — це інша річ, тому недооцінити слідчого — це серйозний прорахунок.

Поширені прийоми слідчих:

Слідчий демонструє, що все знає, що він уже опитав кількох свідків і знає певні подробиці — приміром, де і коли вони пили шампанське. Це інформація, яка начебто не стосується справи, але така інформація демонструється слідчим для психічного впливу на свідка і може відіграти серйозну роль.

Свідок каже: «то що мені не визнавати, коли він усе знає — де я ходив, де був тощо», а це просто прийом, який усі знають, — прийом блефу та емоційної реакції.

Класичний випадок, він в усіх підручниках: коли спіймали підозрюваного, який нібито зарубав людину сокирою. Експерти дали висновок, що зарубав сокирою, але сокиру не знайшли. Слідчий узяв звичайну сокиру, прикрив її газетою, привели підозрюваного — а він увесь час повертає голову туди, де лежить сокира, адже йому хочеться знати, чи та це сокира, якою він убив. Нарешті він не витримав і сказав: «Ну що, знайшли сокиру?» Далі було справою техніки.

Бронз Йосип Львович – голова Ради адвокатів Одеської області.

. Майстер-клас адвоката Я. Зейкана для адвокатів Одеси