Закон України про амністію у 2014 році — практичне застосування

Верховна Рада має право ухвалювати Закон про амністію не частіше одного разу протягом календарного року. Відомо, що останній Закон про амністію ухвалювався у 2011 році, і тому ухвалення нового Закону з таким нетерпінням очікувала вся правова спільнота. 19 квітня 2014 року набрав чинності Закон України про амністію у 2014 р. Про те, які перспективи відкриває новий Закон, на кого поширюються положення Закону України про амністію у 2014 році і як слід застосовувати положення цього Закону на практиці, спробуємо розібратися нижче.

Закон України про амністію у 2014 р. звільняє від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк і від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, і за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, таких осіб:

Примітка: тяжким злочином є злочин, за який передбачено основне покарання у вигляді штрафу в розмірі не більше двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачено основне покарання у вигляді штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.

а) осіб, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми;

Примітка: неповнолітнім вважається дитина віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

б) жінок, вагітних на день набрання чинності цим Законом;
в) осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей з інвалідністю та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами;
г) осіб, які на день набрання чинності цим Законом у встановленому порядку визнані інвалідами першої, другої або третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1–4), онкологічні захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією TNM), СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання й підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання до судів матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань і Міністерства охорони здоров’я України від 18 січня 2000 року № 3/6;
ґ) осіб, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

Примітка: на сьогодні пенсійний вік для жінок і чоловіків становить 60 років.

Для жінок передбачено виняток, за яким до досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року й старші після досягнення ними такого віку:

55 років — народжені до 30 вересня 1956 включно;
55 років 6 місяців — народжені з 1 жовтня 1956 по 31 березня 1957 року;
56 років — народжені з 1 квітня 1957 по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців — народжені з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958;
57 років — народжені з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958;
57 років 6 місяців — народжені з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959;
58 років — народжені з 1 квітня 1959 по 30 вересня 1959;
58 років 6 місяців — народжені з 1 жовтня 1959 по 31 березня 1960 року;
59 років — народжені з 1 квітня 1960 по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців — народжені з 1 жовтня 1960 по 31 березня 1961 року;
60 років — народжені з 1 квітня 1961 по 31 грудня 1961 року.

д) ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»);
е) учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи — осіб, які підпадають під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та аналогічних законів інших держав — колишніх республік СРСР;
є) осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

Закон також звільняє від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк і від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджених за будь-які злочини, не пов’язані з насильством, небезпечним для життя і здоров’я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.

Слід зазначити, що положення Закону України про амністію у 2014 р., які передбачають звільнення від відбування покарання для осіб, які відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання, є новелою стосовно Закону України про амністію у 2011 році. Нагадаю, що Закон України про амністію у 2011 році звільняв від відбування покарання осіб, які відбули не менше половини призначеного строку.

Насильство, не небезпечне для життя або здоров’я потерпілого, є кваліфікуючою ознакою низки злочинів проти свободи, честі та гідності особи, злочинів проти власності, злочинів у сфері господарської діяльності тощо, що характеризує ступінь тяжкості й суспільної небезпеки злочину.

Під насильством, не небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (нанесення удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя або здоров’я в момент заподіяння.

Закон звільняє від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк і від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, зазначених у статті 1 цього Закону, засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше десяти років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.

Слід урахувати, що попереднє ув’язнення (тримання під вартою) зараховується у строк відбування покарання в разі засудження до позбавлення волі день за день.

Згідно зі ст. 4 Закону звільняються від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк і від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1, 2 і 3 цього Закону:

а) засуджених уперше за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше восьми років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання;
б) засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше шести років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше двох третин призначеного строку основного покарання;
в) жінок, засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше половини призначеного строку основного покарання;
г) засуджених за злочини, вчинені з необережності, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше дванадцяти років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.

Згідно зі ст. 5 Закону України про амністію у 2014 році звільняються від відбування покарання у вигляді тримання в дисциплінарній військовій частині:

а) засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості;
б) засуджених уперше за тяжкі злочини, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.

Закон про амністію у 2014 році скорочує наполовину невідбуту частину покарання засудженим, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, та інші покарання, не пов’язані з позбавленням волі, які не підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1–5 цього Закону.

Часто виникають питання про дію Закону про амністію в часі. Дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання чинності включно, і не поширюється на триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання законом про амністію чинності.

Нововведенням, що заслуговує на увагу адвокатів, є ст. 7 Закону про амністію у 2014 році, яка передбачає звільнення з місць позбавлення й обмеження волі засуджених, невідбута частина покарання яких на день набрання чинності цим Законом становить менше одного року. Слід зазначити, що ця норма Закону про амністію у 2014 році передбачає звільнення засуджених незалежно від ступеня тяжкості злочину й форми вини.

Амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», а також до осіб:

а) які після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання знову вчинили умисний злочин;
б) які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково й знову вчинили умисний злочин протягом невідбутої частини покарання;
в) звільнених судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний злочин;
г) які мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей з інвалідністю та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами, і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров’я, честь, гідність та інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей;
ґ) які злісно порушують встановлений порядок відбування покарання;
д) засуджених за злочин або злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб;
е) які мають одного чи обох батьків віком понад 70 років або визнаних інвалідами першої групи і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров’я, честь, гідність та інші охоронювані законом права та інтереси цих батьків;
є) засуджених за злочини проти основ національної безпеки України, терористичний акт, бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин.

Крім того, амністія не застосовується до осіб, засуджених за низку злочинів проти основ національної безпеки України, умисне вбивство, катування, насильницьке донорство, незаконне позбавлення волі або викрадення людини, захоплення заручників, торгівлю людьми, злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, розбій, вимагання, шахрайство за обтяжуючих обставин, бандитизм, терористичний акт та інші тяжкі й особливо тяжкі злочини, вичерпний перелік яких із зазначенням відповідних статей Кримінального кодексу України 2001 р. та Кримінального кодексу України 1960 р. наведено в тексті Закону.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія не може бути застосована до:

а) осіб, щодо яких здійснюється досудове розслідування або судовий розгляд до ухвалення судом обвинувального вироку, крім випадків індивідуальної амністії;
б) осіб, яким смертна кара в порядку помилування замінена на позбавлення волі, і до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі;
в) осіб, які мають дві й більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії;
г) осіб, засуджених за злочини проти основ національної безпеки України, терористичний акт, бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин;
ґ) осіб, засуджених за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину, крім зазначених у пункті «г» цієї статті, які відбули менше двох третин призначеного вироком суду основного покарання, крім випадків індивідуальної амністії;
д) осіб, засуджених за злочин або злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб;
е) осіб, щодо яких протягом останніх десяти років була застосована амністія або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості і які знову вчинили умисний злочин;
є) осіб, які не відшкодували завданих ними збитків або не усунули заподіяної злочином шкоди, крім випадків індивідуальної амністії.

Амністія також не застосовується до осіб, засуджених за умисне вбивство; катування; насильницьке донорство; незаконне позбавлення волі або викрадення людини; захоплення заручників; торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини; за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи; розбій; вимагання; порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинило смерть потерпілого або заподіяло тяжке тілесне ушкодження, вчинене особою, яка перебувала у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або особою, яка втекла з місця ДТП; за одержання неправомірної вигоди службовою особою; застосування зброї масового знищення; геноцид; посягання на життя представника іноземної держави; піратство; найманство.

Спрямованість гуманізації кримінального покарання виразно відчувається в Законі України про амністію у 2014 році. Водночас для засуджених за деякими категоріями злочинів, порівняно із Законом України про амністію у 2011 році, Закон України про амністію у 2014 році став табу. Серед злочинів, які виключені законодавцем з переліку тих, що підпадають під амністію у 2014 році, особливо слід відзначити злочини, пов’язані з ДТП, та одержання неправомірної вигоди службовими особами (хабар).

Виконання цього Закону покладається на суди. Питання про застосування амністії суд вирішує з ініціативи прокурора, органу або установи виконання покарань, а також з ініціативи обвинуваченого (підсудного) або засудженого, їхніх захисників чи законних представників.

Фундаментальною різницею Закону України про амністію у 2014 році у світлі положень нового Кримінального процесуального кодексу України, що набрав чинності 11.08.2013 р., став порядок застосування Закону про амністію у 2014 році.

У період дії старого Кримінально-процесуального кодексу України 1960 р. амністія застосовувалася щодо осіб, справи щодо яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті останніми, або ж розглянуті, але вироки щодо цих осіб не набрали законної сили.

Сьогодні ж застосування амністії прямо заборонено щодо осіб, стосовно яких здійснюється досудове розслідування або судовий розгляд до ухвалення судом обвинувального вироку, крім випадків індивідуальної амністії.

Застосування цього Закону здійснюється щодо:

а) осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, і осіб, засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, крім покарання у вигляді штрафу, — за поданням органу виконання покарань, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, або за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника;
б) осіб, засуджених до покарань у вигляді штрафу, якщо на день набрання чинності цим Законом це покарання не виконано, — за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника;
в) засуджених, які перебувають в установах виконання покарань, — за поданням начальника установи, погодженим з відповідною спостережною комісією або службою у справах дітей, або за клопотанням самого засудженого, його захисника чи законного представника, а щодо військовослужбовців, які тримаються в дисциплінарному батальйоні, — за поданням командування дисциплінарного батальйону, військової частини, начальника гарнізону, органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або за клопотанням самого військовослужбовця, його захисника чи законного представника. До подання додаються довідка про заохочення та стягнення, особова справа засудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання про застосування амністії;
г) осіб, щодо яких судом ухвалені вироки, що не набрали законної сили, — за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника.

У разі якщо до особи може бути застосовано кілька підстав, передбачених цим Законом, застосовується підстава, яка найбільшою мірою поліпшує становище особи.

Питання про застосування амністії щодо осіб, засуджених судами іноземних держав і які відбувають покарання на території України, вирішують відповідні суди України з дотриманням вимог міжнародних договорів України.

Під час розгляду судами справ про застосування амністії участь прокурора в судовому засіданні є обов’язковою.

Якщо розглядається справа про застосування амністії щодо неповнолітньої особи, у судовому засіданні у передбачених законом випадках бере участь її законний представник.

У судовому засіданні може брати участь захисник.

Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього.

Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній або письмовій формі з обов’язковим зазначенням цього в журналі судового засідання.

Рішення про застосування або незастосування амністії ухвалюється судом щодо кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи й відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання.

Така особа викликається в судове засідання й може давати пояснення. Неявка цієї особи не зупиняє розгляду справи.

У разі відсутності необхідних відомостей про особу, до якої застосовується амністія, розгляд питання про застосування амністії відкладається до їх отримання.

Судам, а також органам та установам, на які покладено підготовку матеріалів для вирішення питань, пов’язаних із застосуванням цього Закону, надається право вимагати від відповідних установ необхідні відомості.

Таким чином, підставою для застосування Закону України про амністію у 2014 році є клопотання особи, щодо якої судом ухвалено вирок, засудженого, його захисника чи законного представника, яке подається до суду, що ухвалив вирок.

Обов’язковою умовою клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі Закону України про амністію у 2014 році є письмова згода засудженого або особи, щодо якої ухвалено вирок, на застосування щодо неї акта амністії. Така згода може бути викладена окремим пунктом клопотання й підписана засудженим, особою, щодо якої ухвалено вирок, або виражена у формі окремої заяви, що подається суду.

Якщо вам потрібен адвокат у кримінальних справах в Одесі для докладнішої консультації з питань застосування Закону України про амністію у 2014 році, то я готовий відповісти на всі ваші запитання.