Методика допиту в суді

Методика допиту в суді для адвоката: як формулювати запитання обвинуваченому та свідкам, уникати типових помилок і закріплювати позицію захисту.

Подібне твердження — наслідок юридичної неграмотності обвинуваченого, і адвокатові слід поставити обвинуваченому уточнювальне запитання, щоб не створити в суду хибного уявлення про заперечення обвинуваченим інкримінованих йому дій. 

Неабияке значення для захисту має порядок дослідження доказів: адвокат має чітко уявляти собі, як найкраще дослідити докази з позиції захисту.

Зазвичай у суді обвинувачених, свідків, потерпілих, експертів допитують у тому порядку, як вони названі у списку, доданому до обвинувального акта.

Але іноді корисно переконати суд обрати інший порядок.

Так, у багатоепізодних справах допитувати доцільно за епізодами.

Допит — найважливіша частина судового розгляду; за допомогою допиту перевіряються докази, встановлюються факти.

Мета будь-якого допиту — встановлення істини. Допит, який проводить адвокат, має односторонній характер: досвідчений адвокат у кримінальних справах в Одесі з’ясовує лише ті обставини, які спростовують обвинувачення і пом’якшують відповідальність підзахисного. Односторонній характер допиту аж ніяк не означає, що адвокат може спотворити істину. Подібна поведінка була б несумісна зі званням адвоката.

Допит у суді потребує знання матеріалів справи, глибокого розуміння людської психології, холоднокровності, наполегливості та принциповості.

Можна сформулювати такі основні правила допиту в суді.

1. Чітке уявлення про коло фактів і обставин, що підлягають з’ясуванню під час допиту.

Допит може досягти мети тільки в тому разі, коли адвокат знає, що саме він має з’ясувати в допитуваної особи, про що її запитувати. Коло фактів і обставин, що підлягають з’ясуванню, адвокат встановлює у процесі підготовки до справи і в позиції захисту. Відсутність продуманої позиції адвоката позбавляє можливості встановити, які саме факти й обставини необхідно з’ясувати під час допиту цієї особи. Звісно, підготовка до справи має попередній характер. У ході судового слідства можуть з’ясуватися і нові факти, обставини. Під час допиту в кримінальній справі адвокат має враховувати це.

Ось приклад, коли відсутність розуміння того, що треба з’ясувати, відсутність ясної, продуманої позиції призвели до неправильного допиту.

Логіст Сергєєв обвинувачувався у службовій недбалості, унаслідок якої на складі утворилася велика нестача.

Адвокат допитує Сергєєва:

— Давно ви працюєте логістом?

— П’ятнадцять років.

— Колись раніше у вас були нестачі?

— Ні, ніколи.

— Ви самі зі складу нічого не брали?

— Що ви, не буду ж я в себе красти!

— І на досудовому розслідуванні ви так само показували?

— Звісно. А як же інакше?

— У вас був на складі обліковець?

— Не було. Один по десять годин на день працював, а тепер ось ще й відповідати доводиться.

— А за штатом обліковець вам належить?

— Належить.

— То чому у вас нестача?

— Навесні затопило склад. Він же в підвалі, ну продукти намокли, їх і викинули. Адже в нас борошно, крупи…

— Багато зіпсувалося продуктів?

— Усі, яких не вистачає.

Позиція захисту в цій справі ясна: треба встановити, що нестача утворилася не з вини Сергєєва, а внаслідок того, що під час паводка затопило склад.

Якби цю позицію адвокат розробив заздалегідь, він би не запитував Сергєєва, скільки років той працює на складі, чи мав він раніше нестачі, чи був на складі обліковець тощо. Адже для питання про винуватість Сергєєва це жодного значення не має.

І тоді замість восьми запитань адвокат поставив би лише одне:

— У зв’язку з чим у вас утворилася нестача?

Полонський обвинувачувався у шахрайстві. Він підробив кілька чеків, домалювавши до одиниць цифри, і за цими чеками отримав у магазині мопед. Полонський повністю визнав себе винним. Малодосвідчений адвокат, який неуважно читав справу, вирішив, що обвинувачення доведене, і все судове слідство присвятив з’ясуванню пом’якшувальних обставин: поведінці Полонського у школі та вдома, стану його здоров’я тощо. Суд же виніс ухвалу про закриття провадження у справі, оскільки на момент вчинення злочину Полонському не було 16 років. Якби адвокат ретельно вивчив справу, природно, під час слідства він поводився б інакше, з’ясувавши насамперед точний вік підзахисного.

2. Постановка тільки необхідних для захисту запитань.

Усі запитання, що не мають на меті встановити обставини, які виправдовують обвинуваченого або пом’якшують його відповідальність, — зайві.

У наведеному прикладі допиту Сергєєва сім запитань із восьми були зайвими, бо вони не встановлювали необхідних для здійснення захисту обставин.

Інколи адвокат ставить запитання, пов’язані з обвинуваченням, але щодо дрібних, незначних обставин, які не мають жодного значення для захисту.

Зайві запитання заважають захисту. Вони ускладнюють суду розуміння того, що хоче довести адвокат. Але іноді зайві запитання встановлюють обставини, які погіршують становище підзахисного, і в такий спосіб адвокат із захисника перетворюється на обвинувача.

Водночас, прагнучи не ставити зайвих запитань, інші адвокати не ставлять запитань суттєвих. У деяких випадках суттєве запитання виникає у зв’язку з повторним допитом особи суддями, прокурором або іншими учасниками процесу. Недосвідчені адвокати у кримінальних справах в Одесі вважають незручним відновити допит, гадаючи, що прогалини допиту вони заповнять у доповненнях до слідства.

Так робити не слід.

Досвідчений адвокат має ставити уточнювальні або повторні запитання, коли відповідь неясна, або дана не по суті, або неточна.

Ось приклад, коли повторне запитання допомогло суду встановити істину.

Завідувач секції супермаркету Степанчиков обвинувачувався у розкраданні яблук. Одним із доказів обвинувачення було твердження, що яблука продавалися самим Степанчиковим у дворі, а гроші ним привласнювалися. Під час допиту прокурором свідка — продавця цього магазину — було встановлено, що яблука Степанчиков продавав хоч і у дворі, але за чеками, які покупці отримували в касі. На те, що яблука продавалися за чеками, суд не звернув уваги. Свідок сказав ці два слова «за чеками» скоромовкою, проковтнувши закінчення. Те, що суд і прокурор не надали значення цій частині відповіді, адвокат зрозумів із того, що вони не з’ясували у свідка, що це означає — у дворі за чеками. У цьому разі повторення адвокатом запитання прокурора було виправдане.

— Як ви кажете, продавалися яблука?

— У дворі за чеками.

— Як це можна у дворі за чеками продавати?

— А дуже просто: покупці платять гроші в касу магазину, а отримують яблука у дворі з лотка.

— Звідки покупці знали, що треба платити в касу? (запитання адвоката навмисно підкреслює оплату в касу: отже, гроші не привласнювалися).

— У нас на прилавок ставили оголошення: за фрукти платити в касу, а отримувати у дворі.

— Звідки ви знаєте, що таке оголошення було?

— Я сам кілька разів писав подібні оголошення на прохання Степанчикова.

— Чому саме ви писали?

Це запитання не зайве, воно дає змогу краще відтінити значення відповіді. Відповідь запам’ятається суду.

— Та я трохи малюю. Мене зазвичай просять писати всі оголошення.

— А навіщо потрібно було продавати яблука у дворі?

І це запитання потрібне, щоб розвіяти останні підозри. Адже будь-який незвичний факт необхідно пояснити. Продаж фруктів у дворі за чеками — незвичний факт.

— Тому що черга за яблуками велика. До прилавка підступитися не можна.

3. Послідовність запитань.

Суттєве значення для правильного допиту має логіка допиту, тобто дотримання певної послідовності запитань. Сумбурний допит ускладнює засвоєння показань, здатний збити з пантелику допитуваного, у ньому тонуть докази захисту.

Для того щоб допит був послідовним, велику користь адвокатові може дати план допиту, складений до слухання справи. Хоч би яким був план, він завжди попередній. Під час судового слідства план доведеться коригувати — доповнювати, скорочувати, змінювати: якась частина запитань буде з’ясована до адвоката суддями і прокурором. Але можуть виникнути й нові обставини, які потребуватимуть додаткових запитань.

Адвокат коригує план під час допиту, який проводить суд і прокурор.

Якщо план допиту заздалегідь не складено, потрібно накидати його в суді, під час допиту суддями і прокурором.

Коли запитань багато, їх корисно пронумерувати. Інакше важко вести послідовний допит. Сувора послідовність допиту, як правило, допомагає свідкам згадати фактичні обставини справи, допомагає уникнути помилок.

Працівник супермаркету Семушкін обвинувачувався у розкраданні анілінової фарби. Викривав його співобвинувачений — комірник цеху Портнов, який стверджував, що привіз Семушкіну в магазин 8000 пакетів фарби. Семушкін казав, що отримав від нього лише 3000 пакетів, а решту 5000 пакетів Портнов відвіз в інше місце й обмовляє Семушкіна, щоб приховати співучасників.

Адвокат Семушкіна допитує основного свідка у справі — водія, який цю фарбу перевозив.

— У чиєму розпорядженні ви були цього дня?

— Комірника Портнова.

— Ви тільки з ним одним цього дня їздили?

— Так, тільки з ним.

Адвокат просить суд пред’явити свідкові його дорожній лист, після чого продовжує допит:

— Скажіть, свідку, хто записав у дорожньому листі, що машина пройшла за день 60 км?

— Я записав. Моя рука.

— Правильно ви записали?

— Звісно, правильно, я завжди правильно записую.

— Ось довідка, що від складу Портнова до магазину 15 км. Подивіться, свідку (довідку було отримано адвокатом заздалегідь, коли він готувався до справи).

— Так, бачу. Правильно, — 15 км.

— А у вас машина зробила 60 км. Отже, ви ще кудись із Портновим їздили? (свідок уже визнав правильність запису. Визнав і те, що їздив тільки з Портновим. Отже, він із ним ще кудись їздив).

— А чому ви на очній ставці з Портновим казали, що їздили тільки в одне місце?

— Тому що Портнов так сказав, ну я і привозив. Усіх поїздок не запам’ятаєш.

Після цього запитання Портнову:

— Куди ви ще їздили того дня зі свідком, крім супермаркету?

— Нікуди не їздив. Я всі 8000 пакетів Семушкіну віддав (цим запитанням підкреслюється, що Портнов приховує інші поїздки).

Запитання водієві:

— Правильно каже Портнов?

— Ні, неправильно. Ми ще їздили, тільки ось куди — не пам’ятаю (підкреслюється і закріплюється хибність тверджень Портнова).

Цей допит, проведений послідовно, за планом, складеним заздалегідь при підготовці до справи й уточненим під час допиту свідка судом і прокурором, допоміг свідкові згадати суттєві обставини.

Іноді запитання може здатися зайвим, таким, що не стосується справи, хоча воно потрібне. Таке становище створюється, коли досвідчений адвокат у кримінальних справах ставить послідовний ряд логічно пов’язаних між собою запитань, які можна назвати ланцюгом запитань. Він складається з ряду зовні незначних запитань, які поступово, непомітно стають значними. Допит ланцюгом запитань ведеться для отримання вирішального або особливо важливого доказу. Перевага такого допиту в тому, що отримані відповіді поступово і всебічно підготовляють заключну, вирішальну відповідь. Ще до отримання вирішальної відповіді вона ніби незримо з’являється й утверджується в залі, вона вже відчувається, стає необхідною, викликається логікою подій, викладена в попередніх відповідях.

Допит у справі про розкрадання Семушкіним анілінових фарб побудований як ланцюг запитань.

4. Своєчасність запитань.

Переконання суду у винуватості чи невинуватості обвинуваченого формується у ході судового розгляду. Ось чому важливе значення має своєчасність запитань. Вчасно поставлене запитання допомагає суду правильно орієнтуватися у справі, правильно оцінювати докази.

Якщо запитання не буде поставлене вчасно, адвокат може забути його, особа, яку потрібно було запитати, може піти із зали суду.

Прокурор, допитуючи свідка, поставив запитання:

— Ви підтверджуєте свої показання на досудовому розслідуванні, що обвинувачений ударив Безобразова по обличчю?

— Так, підтверджую.

Адвокат не розмовляв докладно з підзахисним і лише наприкінці судового слідства дізнався від обвинуваченого, що свідок не був очевидцем події і показання дає зі слів. Він чув, як хтось про це говорив у дворі. Але коли адвокат захотів з’ясувати цю обставину, свідка в залі не виявилося.

5. Ясність запитань.

Ясність запитань — необхідна вимога при допиті. Чітке запитання дає можливість допитуваному зрозуміти, про що його запитують, і дати відповідь по суті. Водночас чітке запитання не дозволяє допитуваному уникнути прямої відповіді. Запитання має бути зрозуміле всім — допитуваному, суддям, прокурору, іншим адвокатам. Ясність запитання досягається насамперед тим, що воно ставиться просто і зрозуміло.

Захаров обвинувачувався у крадіжці автомобільних номерів. Адвокат хоче підкреслити каяття обвинуваченого, показати його ставлення до злочину. Але робить це невміло:

— А скажіть, Захаров, як ви ставитеся до вчиненого вами?

— Ніяк не ставлюся.

Насправді Захаров просто не зрозумів адвоката і тому дав відповідь, яка може ввести в оману.

Слухається справа про вбивство. Свідок стверджувала, що, повертаючись уночі, почула в полі, попереду себе, крик про допомогу. Адвокат хоче довести, що вона помиляється, і запитує:

— А чи відомо вам, свідку, що за законами акустики вночі на відкритому місці не можна визначити, звідки йде звук — спереду чи ззаду?

Свідок мовчить. Головуючий суду просить адвоката пояснити свідкові, що він хоче з’ясувати. Адвокат продовжує:

— Акустика, свідку, — це розділ фізики, що вивчає поширення звуків. Так ось, згідно із законами акустики…

Зрозуміло, що подібний допит тільки заважає виконанню поставленого перед адвокатом завдання.

6. Стислість запитань.

Запитання має бути не тільки ясним, а й стислим. На жаль, на практиці нерідко в Одесі адвокати у кримінальних справах виголошують щось на кшталт маленької промови, а називають чомусь її запитанням!

— Скажіть, свідку, того дня, коли, ви кажете, були в нічному клубі, чи бачили ви там обвинуваченого Фокіна, тобто я хочу сказати, чи був цього дня, 19 червня, Фокін Сергій Іванович у нічному клубі, чи ж він там не був? На а. с. 8 вас про це докладно допитував слідчий. Так ось, отже, ви і скажіть нам, чи був у нічному клубі Фокін, чи ж ви його не бачили. Може, він був, а може, і не був, тому що сам Фокін каже, що його не було, а ви слідчому сказали на а. с. 8, що не пам’ятаєте?

Нерідко адвокат одразу ставить кілька запитань. Ви його знаєте? Звідки? Давно з ним знайомі? Де ви зустрічалися? Часто його бачили? На таке запитання допитуваний відповідає зазвичай не повністю, і виходить, що кілька важливих запитань пропадають марно.

Щоразу треба ставити тільки одне запитання, запитувати про один факт.

Нерідко замість запитання адвокат починає розповідати свідкові обставини справи. «Ось, свідку, у справі відомо, що Васильєв часто їздив у відрядження. Свідок Іванов показав нам, що Васильєв їздив до Одеси і взагалі часто любив роз’їжджати. А ви з ним їздили?»

А проте це запитання можна сформулювати стисло: «Ви бували з Васильєвим у відрядженнях в Одесі?»

7. Неприпустимість навідних запитань.

Навідні запитання — це такі, у яких міститься або підказується відповідь. Навідні запитання прямо заборонені законом. Необхідно зазначити, що навідне запитання шкідливе: воно може знецінити будь-яку відповідь.

Справді, яка ціна відповіді, якщо вона вже висловлена в запитанні! Нерідко суд знімає запитання лише тому, що воно поставлене в подібній формі. Ось приклад, коли навідне запитання могло поставити під сумнів важливу відповідь, що встановлює алібі підзахисного.

— Скажіть, 8 січня обвинувачений Джугашвілі був увесь день удома, нікуди не виходив?

Ця відповідь може викликати недовіру, бо підказані і дата (8 січня), і місце (вдома).

Досвідчений адвокат у кримінальних справах міг отримати ту саму відповідь іншим шляхом, поставивши послідовно кілька запитань.

— Коли ви бачили востаннє Джугашвілі перед арештом?

— 8 січня.

— Чому ви запам’ятали цю дату? (це запитання потрібне, щоб суду стало ясно, чому свідок пам’ятає дату).

— Тому що наступного дня він був заарештований.

— Де ж ви бачили Джугашвілі востаннє?

— Удома. Ми разом живемо, в одній квартирі.

— О котрій годині?

— Та він весь день був удома.

Такий допит буде значно ефективнішим, бо в суду не буде сумнівів у достовірності показань свідка.

8. Коректність запитання.

Будь-якій особі запитання має бути поставлене у ввічливій формі. Це — безумовна вимога. У жодному разі на грубість не можна відповідати грубістю, на зухвалість — зухвалістю.

Іноді свідок або обвинувачений ухиляється від відповіді, відповідає не по суті. У цьому разі необхідно виявити (але без роздратування) наполегливість. Якщо ясно, що особа ухиляється від відповіді умисно, слід звернутися до суду з проханням роз’яснити свідкові його обов’язок відповісти на запитання. При цьому особливо важливо так сформулювати запитання, щоб допитуваний міг відповісти тільки по суті.

Адвокат у кримінальній справі завжди має прагнути встановити психологічний контакт із допитуваним. Зрозуміло, це можливо тільки, якщо допит ведеться ввічливо і коректно.

Коректність допиту передбачає і відповідний тон.

Будь-який штучний тон неприпустимий.

Людина, що стоїть перед судом, чутливо сприймає інтонації голосу адвоката і жваво на них реагує. Однаковою мірою шкідливі як грубий, знервований тон, так і улесливий.

Іноді адвокати у кримінальних справах в Одесі ставлять запитання монотонним голосом, розтягуючи кожне слово. Усього цього треба уникати. Тоді допит буде спокійним і діловим.

Сказане не означає, що не потрібне емоційне забарвлення запитання. Можна тоном підкреслити важливість запитання, виділити окремі слова.

До коректності допиту належить і поведінка адвоката щодо допитуваного. Адвокат не має права робити допитуваному будь-яких зауважень, говорити йому, що він бреше, неправильно себе поводить тощо.

Тільки головуючий має право на зауваження. Адвокат же має дати оцінку показань у промові.

Якщо необхідно щось вказати допитуваному, адвокат може попросити про це головуючого, наприклад роз’яснити допитуваному, що той має відповідати по суті, не грубіянити тощо.

Іноді адвокат раптом перериває свій допит зауваженням свідкові:

— Поверніться до суду! На мене не дивіться, дивіться на суд!

Такі зауваження — теж не справа адвоката. Положення КПК, що вказують на розпорядок судового засідання, на адвоката дивитися не забороняють.

Коректність щодо допитуваного полягає також в умінні вислухати до кінця відповідь на поставлене запитання. Дослухати відповідь на запитання не завжди просто. Іноді відповідь дається не по суті, іноді вона така довга, що адвокатові хочеться зупинити того, хто відповідає. І все-таки дослухати треба. Якщо суд не перериває відповіді, адвокатові тим більше цього робити не слід. Не слід забувати, що перед судом стоять різні люди — одні вміють відповідати стисло і ясно, інші, доки не розкажуть про непотрібне, до потрібного не дійдуть. І буває, що, перервавши відповідь, адвокат тільки збиває допитуваного.

9. Непотрібність зайвої деталізації.

На практиці ще трапляються випадки, коли недосвідчені одеські адвокати замість ділового з’ясування обставин справи, користуючись тим, що допитуваний щось випадково забув, починають його викривати. Подібне викриття часто обертається проти захисту.

Єрьоменко обвинувачувався у хуліганстві! Свідок Жукова докладно і послідовно розповіла про неподобну поведінку обвинуваченого, показала, що Єрьоменко був у чорних штанях. Адвокат знає, що штани на Єрьоменку були сірі, і насідає на свідка:

— Отже, ви добре пам’ятаєте, що він був у чорних штанях?

— Добре пам’ятаю.

— А може, все-таки не в чорних, га?

— У чорних.

— Прошу оголосити показання свідка на а. с. 62.

Головуючий читає: «При мені Єрьоменко лаяв нецензурними словами двох жінок, потім схопив камінь, кинув його у вітрину ресторану і кинувся тікати. Одягнений він був у коротке темне пальто і сірі штани».

Адвокат тріумфально вигукує:

— Ось бачите, свідку, ви самі показували, що він був у сірих штанях, а кажете — у чорних!

— Правильно, сірі, я згадала.

Чого досяг адвокат? Лише ще раз підтвердив у суді неподобну поведінку свого підзахисного.

Звісно, бувають випадки, коли для встановлення правдивості показань адвокат змушений перевіряти показання в деталях. Але це зовсім інша річ.

10. Дотримання почуття міри.

Наполегливість під час допиту — необхідна якість захисника. Водночас досвідчений адвокат у кримінальних справах завжди має пам’ятати про почуття міри.

Адвокат в інтересах підзахисного виявляє важливий факт. П’ять свідків цей факт підтвердили. Чи доцільно про нього запитувати решту десять свідків? Запитання набило оскому, набридло суду.

Адвокат, знаючи це, має знайти таку форму допиту решти свідків, щоб запитати про ту саму обставину під іншим кутом зору, в іншому світлі, намагаючись не повторювати дослівно одне й те саме запитання.

Виконроб будівельної компанії Кисельов обвинувачувався в умисному складанні завищених кошторисів з метою розкрадання грошей. Кисельов стверджував, що він кошториси підписував, не знаючи, які роботи виконані, оскільки в нього було багато об’єктів, і якраз на тих, де кошториси завищені, він жодного разу не був. Словом, визнавав себе винним у службовій недбалості, заперечуючи розкрадання.

Допитуються свідки — робітники. Адвокат усім ставить одне й те саме запитання:

— Кисельов бував у вас на будівництві?

На це всі відповідають:

— Ні, не бував.

Коли підійшла черга десятого свідка, усі вже знали, що адвокат запитає, і запитання викликало сміх у залі. Головуючий кілька разів казав адвокатові: «Це запитання зрозуміле».

Але адвокат продовжував запитувати, хоча навряд чи був сенс це робити після того, як головуючий сказав, що запитання суду зрозуміле.

Тим часом адвокат міг встановити потрібний йому факт, варіюючи запитання таким чином. Запитання першому свідкові: «Кисельов бував у вас на будівництві?» Запитання другому свідкові: «Чи знав Кисельов, як у вас ішла робота на об’єкті?»

Надзвичайно важливо також вчасно припинити допит.

Деякі адвокати у кримінальних справах в Одесі люблять повторювати отриману відповідь. Іноді адвокат дослівно повторює те, що каже допитуваний.

Це не означає, звісно, що адвокат не може іноді повторити відповідь. Коли захисник відчуває, що відповідь не засвоїли учасники процесу, а вона має суттєве значення, відповідь можна і потрібно повторити.

Такі основні правила, яких слід дотримуватися при веденні допиту.

Читайте також:

Тактика допиту потерпілого в суді

Тактика допиту свідка в суді

Тактика допиту підзахисного в суді

Тактика допиту експерта в суді