Судова промова адвоката у справі за обвинуваченням лікаря у службовій недбалості

Справа про недбалість лікаря. Захисна промова адвоката Саліхат Темірової у справі за обвинуваченням лікаря-хірурга у службовій недбалості, що завершилася виправданням.

СПРАВА ПРО НЕДБАЛІСТЬ ЛІКАРЯ. ПРОМОВА АДВОКАТА САЛІХАТ ТЕМІРОВОЇ

Короткий зміст справи

Лікар-ординатор Соннік була віддана до суду за те, що, проводячи операцію хворому Міхелєву з приводу гострого апендициту, недбало поставилася до своїх обов’язків, зокрема не зупинила кровотечу, не вжила термінових заходів до проведення другої операції, унаслідок чого хворий на одинадцятий день після операції помер.

Справу розглядав народний суд м. Махачкали. Соннік була виправдана.

Захисна промова адвоката у кримінальних справах, що публікується, виголошена на цьому процесі.

За протестом прокурора справу розглядав Верховний Суд Дагестану, який скасував виправдувальний вирок і прийняв справу до свого провадження. Верховний Суд Дагестану визнав Соннік винною у службовій недбалості та засудив її до одного року виправних робіт.

Верховний Суд скасував вирок Верховного Суду Дагестану та закрив провадження у справі щодо Соннік.

Турбота про охорону здоров’я населення постійно перебуває в центрі уваги держави.

Великою та заслуженою повагою користуються в нашій країні медики — представники найгуманнішої на землі професії.

У нашій країні, як у жодній країні світу, є багато висококваліфікованих медичних кадрів, які віддають усі свої сили та знання служінню людині.

Відома гуманність, самовідданість наших лікарів, їхня готовність полегшити страждання хворого.

Скільки безсонних ночей проводить лікар біля ліжка хворого! Скільки прикрощів, тривожних дум, пошуків, сумнівів переживає лікар, поки поставить на ноги хворого. Але скільки радості відчуває, коли пацієнт одужує! Я не помилюся, якщо скажу, що лікар нерідко відчуває радість одужання свого хворого більше, ніж сам пацієнт, тому що тільки йому, лікареві, дано знати межу небезпеки, на якій стояв хворий.

Присутні на цьому незвичайному процесі лікарі знають ці почуття радості, прикрощів, тривог і надій.

Важка професія лікаря будь-якої спеціальності, але, можливо, найважчою була і залишається професія хірурга.

Чи траплялося вам, шановний суд, коли-небудь бачити хірурга після важкої операції? Перші кілька хвилин він неприродно збуджений, потім раптом весь обм’якне, поникне, і, здається, не буде вже сил підвестися. Тільки усвідомлення нової майбутньої операції змушує його внутрішньо зібратися і взяти себе в руки.

Специфіка праці хірурга особлива. Швидкість реакції, витримка, найвище почуття відповідальності — ось ті вимоги, які насамперед висуває до хірурга його професія.

Ніщо не забирає у лікаря стільки сил та енергії, скільки операція. Але й після операції хірург не може відключитися і бути спокійним. Він завжди повертається до прооперованого хворого, мозок його невідступно свердлить одне й те саме питання: чи все зроблено, щоб запобігти ускладненню.

А над ким найчастіше заноситься караючий меч Феміди? Практика показує, що до судової відповідальності притягуються в основному представники тих медичних спеціальностей, які мають справу з радикальними хірургічними методами лікування,

У цьому процесі ми зустрілися саме з таким випадком, коли лікар-хірург обвинувачується в порушенні закону, у неналежному виконанні своїх професійних обов’язків.

Соннік віддана до суду і обвинувачується в тому, що, будучи ординатором залізничної лікарні, 10 грудня, оперуючи хворого Міхелєва з приводу гострого апендициту, недбало поставилася до проведення операції, не зупинила кровотечу в черевну порожнину, яка виникла внаслідок неправильно накладеної лігатури на відросток, і не вжила термінових заходів до проведення другої операції після того, як перебіг захворювання Міхелєва ускладнився. Крім того, обвинувачення вбачає вину Соннік у тому, що під час проведення операції вона не залучила лікаря як асистента для участі в операції, обмежившись присутністю учнів медичного училища. На думку обвинувачення, через недбалість лікаря хворий помер 21 грудня від перитоніту.

Я захищаю сьогодні людину з бездоганно чесним ім’ям, лікаря, який 22 роки пропрацював хірургом, повернув здоров’я, а іноді й життя сотням людей. Саме тому мені належить захищати Соннік не тільки від правового, а й від тяжкого морального обвинувачення, пред’явленого їй.

Я розумію і поділяю глибоке горе батьків, які втратили 18-річного сина, і вірю в те, що цей процес, де детально досліджувалися всі обставини, де перевірялася кожна деталь, — ще один доказ глибокої поваги до їхнього горя, до пам’яті їхнього сина.

Захищаючи Соннік від пред’явленого їй обвинувачення в недбалості, допущеній під час виконання службових обов’язків, я виходитиму насамперед з інтересів правосуддя, з інтересів істини. Викладаючи свої судження, я намагатимуся допомогти суду з позиції захисту знайти істину. Істина в цій справі не така близька до поверхні явищ, як це змалював тут шановний прокурор, не така близька вона і ясна, як це представлено автором обвинувального висновку.

Лікарю-хірургу ставиться у вину недбале, несумлінне ставлення до виконання своїх обов’язків, унаслідок чого загинула людина.

Що може бути страшнішим за це обвинувачення для лікаря!

Я сказала, що взяла на себе захист Соннік і від морального обвинувачення, але як адвокат у кримінальних справах я зобов’язана, шановний суд, поставити насамперед правові питання: чи встановлено причинний зв’язок між діями лікаря під час операції апендициту та смертю хворого, чи були ці дії лікаря неправильними, у чому полягала необережність лікаря після операції щодо наслідків, які настали, — смерті хворого.

Таким чином, належить дати правильну оцінку медичним діям лікаря Соннік. Складність кримінально-правової оцінки цих дій полягає в тому, що не завжди очевидний причинно-наслідковий зв’язок їх з наслідками, що стосуються здоров’я та життя людини.

Про правомірність дій спеціаліста можна судити з того, чи відповідають ці дії певним правилам, що існують для цього роду діяльності, — чи не відповідають?

Настання смерті пацієнта, навіть за наявності причинного зв’язку між смертю та дією (бездіяльністю) лікаря, ще не дає підстав для оцінки діяння як протиправного. Необхідна ще й третя умова — неправильність самої медичної дії.

Протиправною слід вважати будь-яку дію лікаря, яка не відповідає наявним у медичній науці правилам і методам лікування хворого і перебуває в причинно-наслідковому зв’язку з несприятливими наслідками, що настали для пацієнта.

Шановний суд, аналізуючи матеріали досудового та судового слідства у світлі викладених вище положень, захист доходить таких висновків:

Матеріалами справи вину Соннік не встановлено.
Жодних правил, що існують при операції апендектомії, Соннік не порушила, неправильних медичних дій не вчинила.
Настання смерті Міхелєва Соннік не передбачала і не могла передбачити та відвернути.
Причинного зв’язку між діями лікаря та смертю хворого немає.

Оскільки я дійшла таких висновків, мені належить викласти ті міркування, які привели мене до них.

Підставою для притягнення Соннік до кримінальної відповідальності, як видно з обвинувального висновку, став несприятливий результат операції Міхелєва, який на одинадцятий день після операції помер.

Перша частина обвинувачення, пред’явленого Соннік, полягає в тому, що під час операції вона не зупинила кровотечу в черевну порожнину, яка виникла внаслідок неправильно накладеної лігатури на відросток.

Це твердження обвинувача не ґрунтується на доказах. Воно спростовується висновком судово-медичного експерта, показаннями свідків, історією хвороби Міхелєва.

Безспірно встановлено, що при надходженні хворого до лікарні діагноз захворювання «гострий апендицит» лікарем Соннік було встановлено правильно. Батьки хворого, знаючи лікаря Соннік як хорошого хірурга, просили, щоб саме вона оперувала їхнього сина.

Оскільки операція була необхідна, лікар невдовзі приступила до неї і провела її правильно, не допустивши жодних помилок та недоглядів. Про це свідчить висновок судово-медичних експертів. Жоден з експертів або свідків-лікарів, які проводили повторну операцію, не підтвердили твердження обвинувачення, що під час операції не було зупинено кровотечу і неправильно накладено лігатуру.

Якби кровотечу не було зупинено під час операції, як це стверджується в обвинувальному висновку і як сказав у суді прокурор, то в перші післяопераційні дні стан хворого був би іншим. Як видно з історії хвороби, у хворого перші дні після операції був нормальний артеріальний тиск, а, як відомо, при кровотечі він мав би падати. Пульс хворого був нормальним, при хорошому наповненні.

Як убачається з листа професора Горного, показань свідка доцента Таєва, висновку головного хірурга лікарсько-санітарної служби Північно-Кавказької залізниці кандидата медичних наук Кусова, кровотеча могла виникнути внаслідок зісковзування лігатури; вона могла статися і внаслідок зміни запаленої брижі. Причиною зісковзування лігатури могло стати і спадання набряку, що не залежить від того, як накладено лігатуру.

Показання медичної сестри Сафонової про те, що вона під час операції після занурення кишківника в черевну порожнину побачила кров і сказала про це лікареві, спростовані показаннями двох студентів медичного училища Гафурової та Коласової, які були присутні при операції. У судовому засіданні начальник хірургічного відділення лікарні хірург Карваєв також спростував показання Сафонової, сказавши, що сестра, яка асистує при операції, не могла бачити джерело кровотечі. Викладене не дає підстав для обвинувачення Соннік у тому, що кровотеча стала результатом неправильно накладеної лігатури. Якщо врахувати, що Соннік — хірург з 22-річним стажем, яка провела кілька сотень операцій апендектомії, то не залишається місця сумніву в тому, чи могла лікар зашивати рану, не переконавшись у відсутності кровотечі.

Встановлено, що джерело кровотечі не було виявлено і при другій операції.

У висновку судово-медичних експертів не дається відповіді на питання про причини перитоніту, що почався. Висновок лише містить припущення, що перитоніт міг розвинутися внаслідок кровотечі в черевну порожнину, але встановити причини та джерело кровотечі експерти не можуть.

У висновку судово-медичної експертної комісії, що складається з шести великих спеціалістів під головуванням професора Литвака, зазначено, що «відсутність даних патолого-анатомічного дослідження трупа не дає підстав точно встановити причину та джерело кровотечі». Цей висновок підтвердив і допитаний у суді експерт професор Литвак, який також висловив судження, що клінічний перебіг захворювання дає підстави припускати, що смерть настала від перитоніту, однак з достовірністю сказати про причину смерті хворого Міхелєва не можна.

Кандидат медичних наук, головний хірург Північно-Кавказької залізниці Кусов також не дав відповіді на питання про джерело кровотечі і висловив лише свої припущення про це. Однак усі експерти та свідки одностайні в тому, що технічно операція проведена лікарем правильно, і жоден з них не свідчить про будь-які недогляди лікаря.

Таким чином, жоден документ, жодне показання свідків та експертів не підтверджує винуватості Соннік у тому, що у хворого почалася кровотеча, і немає жодних підстав стверджувати, що лігатуру лікарем було накладено неправильно.

Друга частина обвинувачення зводиться до того, що лікар не вжив термінових заходів до проведення другої операції. Це обвинувачення також нічим не підтверджено.

Як видно з історії хвороби Міхелєва, перші три дні після операції минули без будь-яких тривожних симптомів. Погіршення почалося пізніше. Не відходячи від ліжка хворого, лікар шукає причини цього. Знаючи, що хворий раніше переніс дизентерію, не тільки Соннік, а й лікар Карваєв підозрюють, що причиною погіршення стану хворого є загострення хронічного коліту. Вини Соннік у тому, що спочатку перитоніт не був розпізнаний, немає. Саме тому, що, як показав свідок Карваєв, початок перебігу перитоніту був атиповим, ні він, ні Соннік перитоніт не діагностували. Свідок Карваєв пояснив, що він працює 45 років, швидко розпізнає перитоніти; але в цьому випадку характерних для цього захворювання ознак не було. Не розпізнали перитоніт й інші лікарі, викликані для консультації. Лікар Соннік не відходила від хворого ні вдень, ні вночі, робила все від неї залежне для того, щоб знайти причину погіршення стану хворого та усунути її. Однак складність діагностування атипово розпочатого перитоніту позбавляла лікарів можливості врятувати хворого.

Невжиття термінових заходів до проведення другої операції — це не недбалість лікаря, як стверджує обвинувачення. Якщо обвинувачення вважало достатнім для засудження Соннік сам факт затримки другої операції, хіба не зобов’язане було воно відповісти насамперед на питання, чому не були вжиті термінові заходи до операції. На це питання представник державного обвинувачення відповів однією фразою: «Термінові заходи до другої операції не були вжиті через недбалість Соннік».

Ні, шановний суд! Наважитися на другу операцію хірург може лише тоді, коли він переконаний у її необхідності, коли ясна причина погіршення стану хворого, а в цьому випадку показань до другої операції не бачила не тільки Соннік, а й інші лікарі: хірурги, терапевти, інфекціоністи.

Лікар робив усе, що було в його силах, думка лікаря намагалася проникнути в процеси, які відбувалися в організмі хворого, знайти причину, усунути її, підтримати сили в організмі, сили, які б допомогли подолати смерть.

Я ясно уявляю собі, як ця мужня жінка-лікар боролася за життя хворого, закликаючи на допомогу свій 22-річний досвід, знання, шукаючи підтримки та поради у своїх колег та вчителів.

А ви, прокуроре, спокійно промовили: «Не вжила термінових заходів».

Ні, шановний суд! Це не так. З матеріалів справи вам відомо, що лікар не відходила від хворого, робила все від неї залежне, щоб допомогти йому. Про це розповіли вам свідки, про це говорить історія хвороби Міхелєва.

У боротьбі за життя хворого лікар виявилася переможеною, але вини її в цьому немає.

Третя частина обвинувачення зводиться до того, що при проведенні операції не був залучений лікар як асистент, що асистувала медична сестра і були присутні учні медичного училища.

Так само як і автор обвинувального висновку, прокурор, підтримуючи обвинувачення в цій частині, не міг назвати інструкцій, правил, наказів чи інших нормативних актів, що забороняють оперувати без лікаря-асистента. Їх немає. Заборон оперувати апендицит без лікаря-асистента не було не тільки в цій лікарні, а й в інших лікувальних закладах. Як показав свідок Карваєв, і раніше він

з Соннік оперували без асистентів-лікарів, оскільки в лікарні всього два хірурги. Більше того, цей свідок, будучи начальником відділення, був присутній на початку операції, але переконавшись, що все йде нормально і його допомога не потрібна, зайнявся іншою роботою.

Але не це головне, шановний суд! Головне полягає в тому, що немає причинного зв’язку між смертю Міхелєва і тією обставиною, що Соннік проводила операцію за участю операційної сестри та двох учнів медичного училища. Цей висновок випливає з висновку судово-медичного експерта.

Таким чином, підстав вважати дії Соннік протиправними немає.

Вона не вчиняла таких дій, які б порушували правила, що існують у медицині, методи лікування.

Я прошу винести єдино можливий у цій справі виправдувальний вирок.

Виправдувальний вирок у цій справі стане ще одним підтвердженням того, що добре ім’я

лікаря, чесної людини охороняється законом.

Медична громадськість чекає вашого вироку, шановний суд, не з меншим хвилюванням, ніж чекає його Соннік.

Вирок, проголошений іменем Республіки, дасть можливість Соннік знову стати до операційного столу, допомагати людям долати свої недуги, повертати їм радість життя, а іноді й саме життя!

Читайте також:

Промова адвоката на захист обвинуваченого у вбивстві

Промова адвоката на захист обвинуваченого в хабарі

Промова адвоката на захист обвинуваченої в незаконному аборті

Промова адвоката на захист обвинуваченого у зґвалтуванні

Захисна промова адвоката у справі про ДТП

Судова промова адвоката на захист обвинуваченого у вчиненні воєнних злочинів

Судова промова адвоката у справі за обвинуваченням в умисному вбивстві

Виступ адвоката в суді у кримінальній справі

Захисна промова адвоката у справі про грабіж

Захисна промова адвоката у справі про хабар

Захисна промова адвоката у справі про ДТП шляхом наїзду на пішохода