Промова адвоката на захист обвинуваченої в незаконному аборті

ПРОМОВА АДВОКАТА М. А. ГОФШТЕЙНА НА ЗАХИСТ ГАРІНОЇ Акушер-гінеколог Гаріна була віддана суду за ч. 3 ст. 116 КК за обвинуваченням у проведенні незаконного аборту, що спричинив тяжкі наслідки для потерпілої Таврової. Не оспорюючи винуватості …

ПРОМОВА АДВОКАТА М. А. ГОФШТЕЙНА НА ЗАХИСТ ГАРІНОЇ

Акушер-гінеколог Гаріна була віддана суду за ч. 3 ст. 116 КК за обвинуваченням у проведенні незаконного аборту, що спричинив тяжкі наслідки для потерпілої Таврової.

Не оспорюючи винуватості Гаріної в проведенні незаконного аборту, захист ставив питання про кваліфікацію дій підсудної за ч. 1 ст. 116 КК, заперечуючи наявність причинного зв’язку між діями лікаря та наслідками, що настали.

Суд поділив позицію захисту й засудив Гаріну за ч. 1 ст. 116 КК до 2 років позбавлення волі умовно з випробувальним строком у 2 роки.

Захищав Гаріну заслужений юрист, адвокат у кримінальних справах М. А. Гофштейн.

Шановні судді!

Обвинувальний висновок у справі лікаря Гаріної починається описом історії стосунків її пацієнтки, двадцятирічної Таврової, зі студентом Якимовим. Це, очевидно, закономірно. Ми знаємо тепер, що всі розмови з Гаріною про надання допомоги Тавровій, усі прохання й благання самої Таврової починалися з викладу цієї історії. І ж саме історія ця змусила, зрештою, серце лікаря Гаріної здригнутися, засліпила жалістю, привела до забуття й розсудливості, і заповідей лікарської клятви. Воістину, жалість — поганий порадник. Лікар не має права на жалість до хворого, коли ця жалість шкодить його здоров’ю. Урок цієї справи ще раз нагадує про це.

Історія стосунків Таврової та Якимова не така вже, втім, складна. Була любов, принаймні з одного страждаючого й постраждалого боку. Її відголоски живі й сьогодні в кожному слові Таврової. Була молодість із притаманною їй недосвідченістю й тим невмінням подивитися вперед, пильно оглянутися на всі боки, які ми, старші, з позицій життєвого практицизму часто іменуємо бездумністю. Словом, історія ця належить до числа тих, про які говорять: «Це не нове, і це ніколи не застаріє».

Потім з’явилася гіркота розчарування в людині, не готовій до великої любові. Так Ніна Таврова, зробивши одного разу відкриття, яке мільйонам жінок приносить радість, відчула себе найнещаснішою з людей. Думка про вагітність приводила її в жах.

Тому що, крім усього іншого, була складна сім’я, де роками жив страх перед її главою. Тавровій страшно було навіть подумати, що станеться, якщо вітчим дізнається про все. Показання потерпілої, її матері та подруги, медичної сестри Судакової, дають уявлення про обстановку, що панувала в домі Таврових.

Гуманний закон, скасувавши заборону абортів у нашій країні, надав жінці самій вирішувати, чи бути їй матір’ю. Але Таврова не бачила для себе можливості скористатися цим правом. Аборт був пов’язаний з необхідністю опинитися на кілька днів у лікарні. А Таврова, як вона пояснювала і на досудовому слідстві, і в суді, ні під яким приводом не могла відлучитися з дому хоча б на добу.

Рішення про переривання вагітності — завжди важке рішення для жінки, особливо молодої й такої, що не має дітей. Для Ніни Таврової воно було важким удвічі. Навіть природний страх перед ножем хірурга, навіть побоювання можливих ускладнень відступали на другий план перед страхом розголосу, перед боязню батьківського гніву. Нікому, на жаль, не вдалося переконати її, що в цій ситуації вона зобов’язана вчинити з усією відповідальністю та мужністю дорослої людини.

Таврова кидається, не знаходячи виходу. Їй потрібно будь-що-будь зробити аборт потайки від домашніх, поза лікарнею. Дізнавшись, що Судакова знайома з акушером-гінекологом Гаріною, вона побачила в цьому рятівний шанс і стала домагатися зустрічі з лікарем. Коли на прохання Судакової Гаріна оглянула Таврову й підтвердила шеститижневу вагітність, Ніна з усією пристрастю доведеної до відчаю жінки обрушує на лікаря свої благання про допомогу. Ви пам’ятаєте, шановні судді, сцену: «Коли я сказала, — показує Гаріна, — що поза стінами лікарні оперувати не буду, що це карається законом, вона впала мені в ноги, заплакала так гірко, що мені стало жаль цю дівчинку. Я погодилася». Ці показання Гаріної прямо підтверджуються показаннями Таврової та опосередковано — показаннями свідка Судакової.

Що було далі, ви пам’ятаєте: Таврова негайно призначає зустріч Якимову, просить узяти в приятеля ключ від його квартири, тієї самої, що служила їм притулком і в якій їй належить тепер зустрітися з лікарем. У встановлений день Гаріна приїжджає за вказаною адресою. Таврова чекає на неї, проробивши попередньо всі приписані лікарем процедури. Знову огляд. Гаріна переконується, що всі її призначення виконані досконально.

І ось усе позаду. Мета досягнута. Кошмар, що давив Ніну кілька тижнів, розсіявся. У прекрасному настрої зустрічає вона Якимова, який з’явився до призначеної години, і разом із ним сідає в таксі. Важливо зазначити, що сама операція пройшла без будь-яких ускладнень. Гаріна, якій доводиться мало не щодня оперувати в лікарні, не відзначила нічого, що могло б її насторожити. Таврова почувалася цілком нормально для людини, яка щойно зазнала операції аборту, — говорить вона. Як ви пам’ятаєте, лікар звеліла Тавровій лежати й дала свій телефон на випадок, якщо самопочуття буде погіршуватися. Телефоном цим Таврова не скористалася. Під ранок з’явилися сильні болі, і стривожена мати, яка нічого не помітила напередодні, викликала швидку допомогу.

У нас немає сьогодні підстав докоряти черговому хірургу лікарні в тому, що, оглянувши доставлену в тяжкому стані Таврову й запідозривши прорив матки, він прийняв рішення про негайну операцію навіть без консультації з гінекологом. Діагноз, на щастя, не підтвердився, але операція, як стверджують медики, була проведена за життєвими показаннями. В одній із фаллопієвих труб був виявлений так званий піосальпінкс (тобто скупчення гною), і уражена труба була видалена.

Для досудового слідства не склало труднощів установити, чи вчинився злочин, де, коли й ким він був вчинений. Усе, що написано із цього приводу в обвинувальному висновку, розказано цілком щиросердно і потерпілою, і обвинуваченою. Набагато складнішим виявилося питання про те, який це злочин і як його належить кваліфікувати. На це питання слідство не змогло, на нашу думку, дати задовільної відповіді.

Про те, що сталося з Тавровою, Гаріна дізналася лише, коли її викликали до слідчого. Тепер їй стало зрозуміле мовчання Ніни, її відсутність на роботі, куди занепокоєна Гаріна врешті-решт зателефонувала.

Гаріна була приголомшена. Як лікарю їй багато чого було неясно, і насамперед причина виникнення

у Таврової ускладнення. Ви знаєте показання Гаріної із цього приводу, знайомі з висновком експертів. Справа в тому, що піосальпінкс не може розвинутися в такий короткий строк, наявність його свідчить про перенесене в минулому захворювання. Таврова ж здавалася здоровою. Гаріна оглядала її так само ретельно, як завжди оглядає пацієнток у лікарні. Вона опитувала її докладно. Операцію проводила з дотриманням прийнятої методики та всіх антисептичних правил. Це підтвердили сьогодні й експерти, допитані в суді. Багато що хотілося б перевірити Гаріній, про багато що запитати експертів, у числі яких вона, лікар, розраховувала побачити визнаних авторитетів гінекології.

Як ми знаємо, їй тоді це не вдалося. У порушення ст. 184 КПК слідчий не роз’яснив Гаріній, якій на той час уже було пред’явлено обвинувачення в проведенні незаконного аборту, її прав при призначенні та проведенні експертизи, і позбавив її, таким чином, можливості реалізувати права, закріплені ст. 185 КПК, зокрема право поставити експерту додаткові питання.

Але якби Гаріна й змогла поставити питання, що хвилювали її, навряд чи на них була б отримана науково обґрунтована відповідь. Пункт 12 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи виходить з особливої складності експертного дослідження дій медичного персоналу. Інструкція приписує проведення виключно комісійних експертиз за участю відповідних фахівців у всіх справах про професійні правопорушення медичних працівників.

Слідчий доручила проведення експертизи одноосібно судово-медичному експерту Бєкіній. У постанові слідчого із цього приводу було сказано, що немає необхідності призначати комісійну експертизу, бо лікар у цьому випадку не виконувала свої службові обов’язки. Але ж діяла-то вона як лікар, у протилежному випадку їй було б пред’явлено обвинувачення за ч. 2 тієї ж статті, що передбачає відповідальність осіб, які не мають вищої медичної освіти. Замість того щоб звернути увагу слідчого на хибність його позиції, експерт, зобов’язаний за обов’язком служби знати Інструкцію, узяла на себе сміливість дати висновок.

На вирішення експерта було поставлено три питання: про строк вагітності Таврової до моменту проведення аборту, про те, чи стала проведена Тавровій у лікарні хірургічна операція наслідком кримінального аборту й чи є в потерпілої тяжкі наслідки кримінального аборту. Питання, як бачите, прості, і відповіді, отримані на них, були так само прості й недвозначні.

Втручання з метою переривання вагітності, на думку експерта, спричинило за собою внесення інфекції в порожнину матки та ускладнення, що потребувало оперативного втручання й видалення правої труби матки. Ускладнення це має розглядатися як тяжкий наслідок внутрішньоматкового втручання.

Саме цей висновок послужив підставою для пред’явлення Гаріній нового обвинувачення, обвинувачення в проведенні незаконного аборту, що спричинив тяжкі наслідки, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 116 КК. Формула обвинувачення майже дослівно повторила висновок експерта.

Лише при ознайомленні з матеріалами закінченого слідчого провадження Гаріна та її захисник отримали можливість висловити свою думку про висновок експерта та клопотати про призначення повторної, цього разу комісійної, експертизи. Це прохання було викликане не лише міркуваннями формального порядку, не лише необхідністю отримати узгоджену думку кількох фахівців, як це передбачено чинними нормами права, а й тим, головним чином, що деякі питання Гаріної, про які ми вже згадували, не отримали у висновку експерта жодного висвітлення.

По-перше, аборт був проведений, як то кажуть, абсолютно чисто. Гаріна була впевнена в тому, що вжиті нею заходи виключали можливість внесення інфекції.

По-друге, сальпінгіт, те саме запалення, яке наступного дня після аборту привело Таврову до хірургічного відділення лікарні, само по собі не виникає в такий короткий строк, він уже був у Таврової. Проведення аборту лише викликало його загострення, що могло бути й в умовах стаціонару. Щоправда, у відповідях Таврової на питання лікаря в так званому анамнезі не було ні слова про перенесені нею захворювання чи якісь болісні відчуття. Але ж Таврова могла не сказати всієї правди.

А як же лікарський огляд перед абортом? Проведений з усією ретельністю, він міг і не виявити болісний процес, якщо він і був. Однак у тому-то й справа, що є хвороби, які звичайний огляд не виявляє. Чи не було тут чогось подібного?

Ці питання вимагали не лише медичного, а й правового тлумачення.

Обов’язковою умовою відповідальності за проведення незаконного аборту, що спричинив тяжкі наслідки, є наявність необхідного причинного зв’язку між учиненими лікарем діями та тяжкими наслідками, що настали, з чого випливає, що лікар не може нести відповідальності за настання тяжких наслідків, якщо вони були викликані не позалікарняними умовами проведення аборту, а чимось іншим, наприклад приховано протікаючим в організмі жінки болісним процесом.

Як бачите, шановні судді, питання суто медичного характеру, що хвилювали лікаря Гаріну, мали суттєве значення для справи.

Досудове слідство задовольнило наше клопотання, і сьогодні в розпорядженні суду висновок комісії у складі високоавторитетних учених.

«Необхідно зазначити, — говорять вони, — що такі ускладнення можуть виникнути й при проведенні аборту в умовах гінекологічного стаціонару, якщо у хворих мав місце якийсь приховано протікаючий хронічний запальний процес статевих органів».

Відзначаючи рідкість подібних ускладнень і відповідаючи на питання про можливість виявлення таких захворювань при ретельному огляді лікарем-гінекологом, експерти говорять, що їм «відомі випадки приховано протікаючого запального процесу статевих органів, який може бути не розпізнаний лікарем».

Говорячи відверто, висновок експертів не здивував Гаріну. Гори перечитаної нею літератури, сотні переглянутих історій хвороби привели її до подібних же висновків.

Найдивовижніше й найнесподіваніше для всіх учасників процесу сталося сьогодні тут, у залі суду, при допиті Таврової. Ви пам’ятаєте, як після деякого замішання, викликаного дуже незручним для неї питанням експерта, потерпіла зізналася, що приховала від Гаріної багато болісних відчуттів, які постійно переслідують її протягом кількох років. Їхній характер, як сказали фахівці, не залишає сумнівів у хворобі Таврової.

Не внесена лікарем інфекція, а саме вже наявна, існувавша в Таврової хвороба поставила її на межу катастрофи.

Копітка праця всіх учасників процесу, зацікавлених у встановленні істини у справі, дала свої плоди. Ви маєте зараз, шановні судді, повну й достовірну обізнаність про всі факти кримінальної справи Гаріної, у тому числі про найголовніші й найскладніші її обставини, пов’язані з професійною діяльністю лікаря. Ви можете виносити вирок.

Ми знаємо, що це буде обвинувальний вирок, бо Гаріна вчинила злочин, дозволивши собі вийти зі стін лікарні назустріч проханням, неповажність яких була очевидна.

Мені залишається тільки сказати ще кілька слів про мотиви, які керували підсудною. Треба зняти з підсудної, шановні судді, ще одну тінь, недбало кинуту на неї обвинуваченням. Я говорю «недбало», бо те, що написано у формулі обвинувачення із цього приводу, навряд чи є плодом болісних роздумів. Ідеться про корисливість. У формулі обвинувачення сказано, що Гаріна провела незаконний аборт, отримавши за це від потерпілої 5 руб.

Немає необхідності доводити, що не через цю ні з чим не співмірну суму, достатню лише для оплати проїзду в таксі, вчинила вона недозволене.

Адже і Таврова, і Якимов розповіли докладно, як Гаріна делікатно, але рішуче відхилила всі їхні спроби заплатити їй за послуги, як сунула вона непомітно в кишеню пальта Таврової покладені на стіл гроші, як мати Таврової знайшла ці гроші в неї в одязі. «П’ять рублів були залишені мною, — сказала Гаріна, — для оплати таксі, і то тому, що там не було меншої купюри».

Навряд чи можна подібним чином поводитися з доказами. Спосіб поводження з ними повинен задовольняти не лише наш розум, а й нашу совість.

Я сподіваюся, шановні судді, що ваш вирок відкине обвинувачення Гаріної за ч. 3 ст. 116 КК, а обране їй покарання за ч. 1 цієї статті не буде пов’язане з позбавленням волі. Про це просить вас і колектив лікарні, де працює Гаріна, де знають її як досвідченого фахівця і як душевну людину й де впевнені в тому, що те, що сталося, ніколи не повториться.

Читайте також:

Промова адвоката на захист обвинуваченого у вбивстві

Промова адвоката на захист обвинуваченого в хабарі

Промова адвоката на захист обвинуваченого у зґвалтуванні

Судова промова адвоката на захист обвинуваченого у вчиненні воєнних злочинів

Судова промова адвоката в кримінальній справі за обвинуваченням у розбої

Судова промова адвоката у справі за обвинуваченням в умисному вбивстві

Захисна промова адвоката у справі про ДТП

Виступ адвоката в суді у кримінальній справі

Захисна промова адвоката у справі про грабіж

Захисна промова адвоката у справі про хабар

Захисна промова адвоката у справі про ДТП шляхом наїзду на пішохода