Судова промова адвоката у кримінальній справі за обвинуваченням в умисному вбивстві

Судова промова адвоката С. Левіна на захист Кирге: класичний зразок захисної промови в кримінальній справі з аналізом непрямих доказів.

ПРОМОВА АДВОКАТА С. ЛЕВІНА НА ЗАХИСТ КИРГЕ.

Короткий зміст справи.
Яан Кирге був відданий до суду за обвинуваченням в умисному вбивстві.
Він обвинувачувався в тому, що, перебуваючи в нетверезому стані, у селі Сааре під час бійки, що виникла на ґрунті ревнощів, вистрілив на близькій відстані з мисливської рушниці в груди Карлу Оя, унаслідок чого останній через кілька годин помер.
На початку досудового слідства Кирге заперечував свою вину, стверджуючи, що Оя покінчив із собою.

Ті ж показання давала і дружина загиблого — Хельга Оя. Пізніше Я. Кирге і Х. Оя змінили свої показання і стали стверджувати, що К. Оя намагався вирвати з рук Кирге заряджену мисливську рушницю і був поранений випадковим пострілом під час сутички. Яан Кирге визнав себе винним у вбивстві через необережність.

Хельга Оя, притягнута до суду за надання завідомо неправдивих показань, визнала себе винною частково.

Я. Кирге за ст. 100 КК був засуджений до 10 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудовій колонії посиленого режиму, а Х. Оя за ч. 2 ст. 175 КК — до трьох років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудовій колонії загального режиму.

Судова колегія у кримінальних справах Верховного Суду, розглянувши справу за касаційними скаргами захисників засуджених, змінила вирок: злочин Я. Кирге кваліфікувала за ст. 105 КК, визначивши йому покарання в три роки позбавлення волі з відбуванням його у виправно-трудовій колонії загального режиму. Злочин Х. Оя був кваліфікований за ч. 1 ст. 175 КК із застосуванням як покарання одного року позбавлення волі умовно. Одночасно Судовою колегією було винесено окрему ухвалу на адресу осіб, які проводили досудове слідство.

Захист адвоката у кримінальній справі за обвинуваченням Я. Кирге здійснювався канд. юридичних наук Симоном Левіним. Промова, що публікується, виголошена на виїзному засіданні народного суду.

Тут, у цьому клубі, не раз тиснули руку, не раз оголошували подяку славному трудівникові Карлу Оя за відмінну роботу.

Цей клуб став і свідком глибокого трауру. Сотні людей провели звідси в останню путь Карла Оя.

У цій же залі місяць тому зібралися товариші по службі та друзі покійного, щоб уважно вислухати інформацію слідчого районної прокуратури про результати розслідування кримінальної справи. Висновки обвинувачення були ясні й категоричні — між Яаном Кирге і Карлом Оя виник конфлікт на ґрунті ревнощів, Кирге схопив мисливську рушницю і з помсти вистрілив з близької відстані в груди К. Оя. Постріл виявився смертельним. Як повідомив слідчий, істину вдалося встановити, незважаючи на первісну спробу обвинувачених представити смерть Оя як самогубство.

Рішення присутніх було одностайним — просити про покарання вбивці за всією суворістю закону. Було обрано громадських обвинувачів — двох вельми заслужених працівників радгоспу.

Тепер, коли судове дослідження доказів завершено, перед уважним оком цих же людей, товаришів по службі, друзів, близьких і рідних покійного тривають судові дебати. Уже виступали громадські обвинувачі та представник потерпілих — батьків і братів покійного, у залі звучали гіркі й гнівні слова самих потерпілих. Кілька хвилин тому закінчив свою яскраву промову прокурор.

Промовці були несхожими один на одного людьми, але в усіх виступах звучала непохитна впевненість у вині Яана Кирге, вимога розглядати його злочин як умисне вбивство, прохання про застосування максимально можливого покарання.

Немає жодного сумніву в тому, що ці вимоги відображають не тільки позицію державного обвинувачення, але є водночас і достатньо ясним проявом громадської думки, що склалася. У цих винятково складних умовах, коли щодо мого підзахисного висловлювалися лише вельми тяжкі слова обвинувачення, переді мною стоїть важке завдання — виголосити захисну промову.

Суд кровно заінтересований в істині. Його завданням є винесення законного, обґрунтованого і справедливого вироку. Він однаково заінтересований у тому, щоб жоден злочинець не уник заслуженої відповідальності і щоб поряд із цим ніхто не був підданий покаранню необґрунтовано або надмірно суворо.

На суді може виявитися відмінність точок зору, докази можуть розглядатися й оцінюватися під різними кутами зору і в різних зв’язках. Заслухавши доводи обвинувачення і захисту, суду легше зважити в нарадчій кімнаті все істотне, відділити головне від другорядного і вирішити багатотрудне і складне завдання з’ясування істини.

Я вже говорив про те, що громадська думка переконана в тому, що Яан Кирге небезпечний злочинець, винний у найтяжчому злочині — умисному вбивстві. Думка, переконаність колективу в тому, що Кирге винен саме в умисному вбивстві, виникли завдяки кільком факторам, психологічно здатним сформувати громадську думку. Це насамперед доповідь слідчого на загальних зборах, сам факт віддання Кирге за цим обвинуваченням до суду і, нарешті, підтримання обвинувачення прокурором у суді, розгляд справи у виїзній сесії.

Виникнувши одного разу, ця громадська думка перетворюється на силу, з якою не можна не рахуватися. У такій атмосфері беззастережного, заздалегідь сформованого широкого громадського осуду завдання суду стає особливо важким і відповідальним.

Суд відповідно до ст. 50 КПК оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням. Це переконання, однак, має ґрунтуватися на глибокій, всебічній та об’єктивній оцінці матеріалів справи, перевірених судом, має бути позбавлене будь-якої упередженості, щоб в основі вироку, який потім настане, лежали б лише факти, а не припущення, якою б не була міра їх правдоподібності.

Досвід показує, що бувають випадки, коли громадська думка і обвинувачення спираються на те, що при ретельному і всебічному розгляді виявляється набором припущень, а не фактів.

Захист у цьому процесі ставить своїм завданням довести, що Карл Оя загинув не від руки вбивці, а внаслідок необережного поводження з мисливською рушницею.

Якщо аргументи, наведені на обґрунтування цього твердження, виявляться переконливими, то ми досягнемо одразу двох результатів — запобігання судовій помилці та зміни громадської думки. Важко переоцінити значення цієї останньої обставини.

На суді з’ясувалися складні взаємовідносини Хельги Оя з Карлом Оя і Яаном Кирге.

У 1956 році Хельга Каск вступила в шлюб із Карлом Оя. Для Хельги це було другим заміжжям, вона мала сина від першого шлюбу. Карл Оя ставився до цієї дитини так само дбайливо, як і до своїх рідних дітей, — у шлюбі з Хельгою Каск у нього їх було троє.

Як надалі розвивалися події, ми дізнаємося з обвинувального висновку: Хельга Оя познайомилася з Яаном Кирге у 1960 році, і між ними виникли близькі стосунки, хоча обоє перебували в шлюбі й мали дітей. Коли у 1962 році Хельга Оя переїхала жити в село Сааре, її зустрічі з Яаном Кирге почастішали. Обоє вони працювали шоферами, зустрічалися по роботі, а часто були разом і в неробочий час. Про ці стосунки дізнався і Карл Оя, побажавши заради дітей зберегти сім’ю, поставився до цього терпимо. Однак в обох сім’ях виникали сварки, а дружина Я. Кирге пішла від чоловіка. В останні роки стосунки в сім’ї Оя також погіршилися. Карл Оя ставив у докір своїй дружині її стосунки з Яаном Кирге. Карл Оя говорив і своїм товаришам по роботі, що Кирге прагне зруйнувати його сім’ю.

Далі в обвинувальному висновку описується, як Яан Кирге і Карл Оя сварилися між собою через Хельгу Оя. Однак близькі стосунки з обома тривали. Хельга Оя народила ще двох дітей. Вона заявила, що батько цих дітей — Яан Кирге.

Нарешті, на очах у безлічі свідків біля ресторану Каякас на пляжі у Ванда сталася бійка через Хельгу між Я. Кирге і К. Оя. Карл Оя зажадав, щоб дружина залишила їхній спільний дім. Хельга Оя разом із дітьми переїхала в село Ах’я в дім свідка Переверзєва. Там її часто відвідував Яан Кирге. Про це знав і Карл Оя.

Тепер ще кілька слів з обвинувального висновку: Я. Кирге зухвало говорив К. Оя: «Що тобі треба від неї, вона моя дружина, а не твоя». Незважаючи на все це, Карл Оя три рази приходив у дім Переверзєвих, кликав дружину додому, шукав із нею примирення. Він турбувався про дітей. Хельга Оя погодилася, нарешті, що її чоловік помириться з Яаном Кирге.

Примирення відбулося, і у вересні Карл Оя привіз дружину й дітей назад до себе додому. З вересня і до фатального дня 6 листопада Хельга і Карл Оя жили однією сім’єю; зустрічі Хельги Оя з Яаном Кирге тривали.

Я змушений був зупинитися на виникненні цього трикутника, оскільки інакше ми не могли б уявити собі достатньо правильно стосунки Хельги з Карлом Оя і Яаном Кирге.

Людські взаємовідносини складні. Розпад сім’ї — це, на жаль, непоодиноке явище. Виходить часом, що подружжя вже не пов’язують любов, взаємна симпатія і повага, бажання і потреба бути разом, ділити радість світлих хвилин і гіркоту важких днів. Трапляється, що люди, які перебувають у шлюбі, знаходять справжнє кохання поза сім’єю. До речі, тут на суді Хельга Оя і Яан Кирге заявили, що вони люблять одне одного. Так трапляється. І немає проти цього надійних ліків. Коли люди переконуються, що відновлення колишніх стосунків неможливе, єдино можливим і найбільш правильним виходом є розрив і створення нової сім’ї.

Широко побутує думка, що, хоч би як склалися стосунки подружжя, сім’ю слід за всяку ціну зберігати в інтересах дітей. Немає спору, що легковажне ставлення до шлюбу і позашлюбні зв’язки неприпустимі. Але якщо розпад сім’ї перетворився на реальність, якщо для відновлення нормальних стосунків між подружжям відсутні будь-які реальні перспективи, то продовження спільного життя навряд чи благотворно позначиться на інтересах дітей. Дітям потрібна нормальна домашня атмосфера. Якщо в сім’ї немає згоди, то під впливом постійних негативних емоцій виростають нервові й озлоблені діти.

Нещастя Карла Оя полягало в тому, що він через любов до дітей не міг порвати з дружиною. Він намагався зберегти сім’ю, яка насправді була остаточно зруйнована. Карл Оя змушений був прощати своїй дружині постійний зв’язок з іншим чоловіком.

Хельга Оя і Яан Кирге жили в суперечності з основними принципами нашої моралі, елементарної порядності, адже Хельга Оя по суті справи перебувала в достатньо постійних, я б сказав, майже подружніх стосунках із двома чоловіками.

Це не було секретом для оточення. У радгоспі відомо все. Невже у громадськості, у колективу людей, на очах яких це відбувалося, не виявилося сил або бажання спрямувати людей на правильний шлях, допомогти їм знайти вірне рішення! Невже до всього цього можна було ставитися байдуже, з позиції невтручання?

Спробуємо тепер за можливості точніше зафіксувати найбільш істотне з того, що сталося 6 листопада. Того дня Яан Кирге і Хельга Оя зустрілися, випили. До 19 год. вони разом на машині, що належала сім’ї Оя, поїхали додому до Яана Кирге.

І далі з обвинувального висновку: Карл Оя з’явився додому між 19 і 20 год. Він пробув удома приблизно годину, приготував дітям їжу і випив близько півпляшки горілки. Потім пішов з дому, пообіцявши привести машину, на якій удень їздила його дружина. Машини він не знайшов, оскільки дружина поїхала на ній до Кирге. Близько 21 години К. Оя прийшов до дому Я. Кирге. Оскільки у дворі перед будинком він побачив машину, то зрозумів, що дружина перебуває у Кирге. Увійшовши до кімнати до Кирге, Оя застав там свою дружину удвох із Кирге. Між ним і Кирге виникла сварка й бійка, під час якої Оя вдарив Я. Кирге кишеньковим ліхтарем, розбивши Кирге ніс. Я. Кирге вдарив К. Оя кулаком. Хельга Оя втрутилася, умовляла чоловіка не битися. Карл Оя став обсипати дружину лайкою, хотів накинутися на неї, але Хельга Оя вибігла у двір.

Поки події описуються в обвинувальному висновку так, що заперечень не викликають. Далі, однак, розвиток подій в оцінці обвинувачення і захисту різко розходиться.

Згідно з версією обвинувачення, Яан Кирге був злий на Карла Оя тому, що під час бійки, яка сталася на ґрунті ревнощів, Оя накинувся на нього і вдарив.

Побачивши, що Карл Оя попрямував у двір, Яан Кирге взяв із шафи одноствольну мисливську рушницю і два заряджені патрони. Зарядивши в кімнаті рушницю одним патроном, з ґанку вистрілив угору. У цей час Карл Оя перебував від нього на відстані приблизно 10 м, поряд була і його дружина. Вистріливши, Я. Кирге тут же зарядив рушницю другим патроном, підійшов до Карла Оя, який стояв біля машини, і, як стверджує обвинувачення, умисно, з помсти, вистрілив з відстані приблизно 50-100 см у праву частину його грудної клітки. Постріл виявився смертельним — Карл Оя помер дорогою до лікарні.

Кирге стверджує, що події розвивалися інакше. Він пояснює, що в ситуації, яка виникла, коли Оя був розлючений і налаштований агресивно проти Хельги Оя, він боявся, що Оя може знову у дворі напасти на дружину.

Кирге стверджує, що він хотів налякати Карла Оя і змусити його піти і тому, стоячи на ґанку, вистрілив угору. К. Оя ніяк не реагував на це. Потім, як каже Кирге, він знову зарядив рушницю, щоб для залякування зробити другий постріл у дворі. Тримав він рушницю в правій руці, ствол був спрямований угору. Я. Кирге стверджує категорично, що в бік Карла Оя він не цілився і не натискав пальцем на спусковий гачок. Карл Оя, як показує Кирге, наблизився до нього, ухопився за ствол рушниці і став тягнути рушницю до себе. Унаслідок сутички, що виникла, рука, палець або одяг Я. Кирге якимось чином зачепилися за спусковий гачок, і несподіваний постріл вразив К. Оя. Я. Кирге стверджує, що постріл стався в такій ситуації, коли його палець не був на спусковому гачку. 

Приблизно такі ж показання дала на суді Хельга Оя, яка перебувала в момент пострілу за кілька метрів від чоловіків.

Вважаючи, що ці показання неправильні і версія про умисне вбивство обґрунтована, обвинувачення висунуло низку міркувань. Коротко вони полягають у такому. Взаємовідносини Яана Кирге і Карла Оя були на ґрунті ревнощів украй напруженими. Раніше між ними з вини Я. Кирге відбувалися сварки й бійки. У серпні Я. Кирге сказав свідкові Вазе, що місце К. Оя на кладовищі.

За показаннями кількох свідків, Я. Кирге в нетверезому стані грубий, під час сварок погрожує побиттям і навіть убивством. Яан Кирге і Хельга Оя, бажаючи ухилитися від відповідальності, змовилися і дали слідчим органам неправдиві показання про те, що Карл Оя сам застрелився перед домом Я. Кирге.

Обвинувачення вважає, ґрунтуючись на висновку судово-балістичної експертизи, що одноствольна мисливська рушниця, пострілом з якої був убитий Карл Оя, придатна для стрільби, але без натискання на спусковий гачок рушниця не стріляє навіть при струшуванні й ударах.

Судово-медичною і судово-балістичною експертизами встановлено, що в момент пострілу відстань між отвором ствола і тілом К. Оя була від 50 до 100 см.

Обвинувачення вважає, що бажання Я. Кирге вбити К. Оя вбачається і з поведінки винного безпосередньо перед пострілом, бо у Кирге не було необхідності виходити у двір із зарядженою рушницею.

Спробуємо перевірити зібрані у справі докази і встановити, якою мірою міркування обвинувачення обґрунтовані й переконливі. Доцільно почати з тих небагатьох засновків, якими ми володіємо щодо основного предмета доказування.

Слідчий, прийнявши до провадження кримінальну справу, оглянув мисливську рушницю, знайдену на місці події, тільки через 19 днів. Друга тяжка й непрощенна помилка — він не перевірив наявності відбитків пальців на стволі. Цю помилку неможливо виправити. Ми не можемо сказати, чи були на стволі сліди пальців К. Оя. Якби на стволі виявилися відбитки пальців К. Оя, то показання Я. Кирге про те, що К. Оя виривав у нього рушницю, були б об’єктивно підтверджені. Якби таких слідів там не виявилося, то показання Я. Кирге, природно, були б поставлені під сумнів.

Мисливська рушниця була досліджена в ході судово-балістичної експертизи. Результати експертизи вельми істотні й зовсім не такі незначні, як це представлено в обвинувальному висновку.

Експертизою було встановлено, що технічно рушниця не була справною через пошкодження спускового механізму, вільний хід повністю був відсутній. Експериментом встановлено, що дана рушниця може довільно вистрілити і без натискання на спусковий гачок, варто лише його торкнутися або зачепити рукою чи одягом. За таких умов, як вважає експерт Мальм, який підписав акт, рушниця могла вистрілити під час сутички за обставин, про які Кирге говорив у суді, і без натискання на спусковий гачок.

Додатковою судово-балістичною експертизою було встановлено, що Карл Оя був поранений унаслідок пострілу з близької відстані.

З висновку судово-медичного експерта випливає, що смерть Карла Оя була спричинена сліпим пораненням правого боку грудної клітки дрібнокаліберним дробом з відстані приблизно 50 см. Дріб увійшов у ділянку правої ключиці, напрямок рани — згори вниз. Ураховуючи напрямок і характер рани, експерт вважає можливим, що постріл стався в той момент, коли Карл Оя нахилився вперед.

Зіставивши висновки експертів із показаннями Я. Кирге і Х. Оя про обставини, за яких стався постріл, ми бачимо, що об’єктивні дані повністю відповідають їхнім показанням.

Справді, якщо Карл Оя був поранений у той момент, коли він намагався вирвати рушницю з рук Яана Кирге, то Карл Оя мав злегка нахилитися вперед, і постріл мав вразити його з близької відстані, приблизно 50 см. В умовах, коли Оя і Кирге боролися, стоячи один проти одного, постріл, що стався випадково, міг поранити К. Оя у верхню частину грудної клітки, у ділянку правої ключиці.

І ще деякі міркування у зв’язку з розташуванням рани. Обвинувачення говорить про умисний, спрямований на вбивство постріл. Якби це було так, то вбивця, слідуючи елементарній логіці поведінки, намагався б стріляти так, щоб уразити потерпілого насмерть. Якщо вбивця спрямовує постріл у грудну клітку, то він має цілитися неодмінно в ліву половину, де розташоване серце.

Тут же стріляють з близької відстані, настільки близької, що промахнутися неможливо, і влучають у праву верхню частину грудної клітки, у ділянку ключиці — таке поранення зовсім не обов’язково має бути смертельним. Зазначимо й те, що Карл Оя помер не тому, що поранення було смертельним, а внаслідок сильної кровотечі. Це все також говорить проти версії, ніби ми маємо справу з прицільним, умисно вчиненим пострілом.

Проти цієї версії говорить і той факт, що наявним був постріл з близької відстані — настільки близької, що рушниця була явно — у будь-якому разі — у межах досяжності для К. Оя. При умисному вбивстві, знову ж таки за внутрішньою логікою, злочинець цього ніколи не допустить. Убивця заінтересований у тому, щоб жертва не могла двома руками відвести рушницю, тим більше використати її проти нападника.

15 листопада було проведено освідування Я. Кирге. Описано садна на носі та на обох руках. На думку лікаря, ці пошкодження могли бути наслідком бійки 6 листопада. Ніс був пошкоджений, очевидно, від удару К. Оя кишеньковим ліхтарем, а садна на руках могли з’явитися під час сутички через рушницю.

Усе сказане практично вичерпує дослідження доказів, співвідносних із тим, що істотне. Усе інше вже не має визначального значення.

Показання Яана Кирге і Хельги Оя про те, що Карл Оя загинув від випадкового пострілу, унаслідок необережного поводження з мисливською рушницею, не спростовані жодним доказом. Навпаки, об’єктивні дані підтверджують відповідність їхніх показань тому, що сталося.

Розглянемо також і ті твердження, яких ми ще не торкнулися. Навіть при поверховому їх розгляді неважко переконатися, що йдеться не про об’єктивні обставини, що спростовують слова підсудного, а про припущення й міркування, які ні окремо взяті, ні в цілому не спростовують показань підсудного. Про ціле можна тут говорити лише умовно, оскільки міркування обвинувачення ніяк не можна зв’язати в ціле.

Так, справді, між Яаном Кирге і Карлом Оя були вкрай напружені й навіть ворожі стосунки. Із цим слід погодитися. Іншими не можуть бути взаємовідносини між чоловіками, які люблять одну й ту саму жінку, що є матір’ю дітей того й іншого. На ґрунті цієї ворожнечі бували сварки, бували бійки. По-людськи така ворожнеча зрозуміла, з’ясовна: стосунки залишалися нез’ясованими, обоє вони вважали Хельгу своєю дружиною.

Взаємна симпатія або навіть просто нейтральні стосунки в такому разі важко мислимі. Не можна також сказати, що Яан Кирге в цих конфліктах поводився гідно. Він поводився неправильно, а іноді навіть потворно. Усе це правильно.

Але зовсім неправильна спроба без жодних підстав, лише на підставі припущень, довільно пов’язувати попередню поведінку Яана Кирге щодо Карла Оя і до інших людей із загибеллю Карла Оя 6 листопада.

Колишні стосунки Яана Кирге і Карла Оя вносять ясність у витоки сварки, яку почав нетверезий Карл Оя, який з’явився в дім Я. Кирге ввечері 6 листопада і першим ударив господаря дому. У світлі їхніх стосунків зрозуміло також і те, чому Я. Кирге хотів, щоб К. Оя пішов з його двору і чому Кирге вважав, що в іншому разі агресивно налаштований К. Оя може в даний момент і в даних умовах виявитися небезпечним для Хельги Оя.

Однак уся попередня поведінка Яана Кирге в інших сварках і з іншими людьми аж ніяк не слугує доказом вини Яана Кирге в умисному вбивстві Карла Оя.

Кілька слів про показання підсудного. На початковій стадії слідства як Я. Кирге, так і Х. Оя дали неправильні показання, висунувши версію про самогубство К. Оя. Вони зробили це для того, щоб звільнити Я. Кирге від будь-якої відповідальності за смерть К. Оя. Таку поведінку Я. Кирге не можна ніяк виправдати. Вона говорить про малодушність, про боягузтво, про відсутність громадянської сміливості. Але водночас не можна не відзначити особливостей процесуального становища обвинуваченого і підозрюваного. І той, і інший можуть дати показання, можуть відмовитися від давання показань, можуть дати показання, за зміст і правдивість яких вони не несуть жодної відповідальності. Підозрюваний, обвинувачений не є свідками, які не мають права під страхом кримінальної відповідальності відмовитися від давання показань або дати завідомо неправдиві показання. Людина захищає себе проти висунутих обвинувачень так, як це їй видається необхідним, можливим і доцільним.

І оскільки показання обвинуваченого є також засобом його захисту, то слідчі органи зобов’язані проводити досудове слідство об’єктивно і всебічно. Кримінальна справа має бути правильно вирішена і не залежати від того, що вважає за потрібне говорити обвинувачений, підсудний, який обирає ту чи іншу лінію захисту.

Зазначимо, що первісної версії — про самогубство К. Оя — Я. Кирге і Хельга Оя дотримувалися відносно недовго. 19-20 листопада обоє вони змінили свої показання. Для узгодження цього в них не було можливостей, оскільки Я. Кирге був узятий під варту. Як Я. Кирге, так і Х. Оя дали нове пояснення, стверджуючи, що К. Оя загинув під час бійки через рушницю, унаслідок випадкового пострілу. На цьому вони продовжували наполягати й надалі. Їхні показання практично збігаються в усіх істотних деталях.

Таким чином, Я. Кирге спочатку заперечував свою вину, а потім визнав її. Це визнання має бути перевірено і зіставлено з усіма зібраними у справі матеріалами.

У нас була можливість переконатися в тому, що показання підсудних нічим не спростовані й відповідають дійсності. Істотно, що першою посадовою особою, яка цілком правильно стала на точку зору, згідно з якою показання Я. Кирге і Х. Оя про смерть К. Оя внаслідок випадкового пострілу правильні, був не хто інший, як слідчий районної прокуратури, автор обвинувального висновку, зачитаного в судовому засіданні, автор документа, у якому описується й мотивується наявність умисного вбивства.

Хоч би як це було парадоксально, але в одній і тій самій кримінальній справі один і той самий слідчий на підставі одних і тих самих документів виклав діаметрально протилежні, взаємовиключні версії.

Так, у постанові від 24 грудня 1968 р. він відмовив у притягненні до відповідальності Х. Оя за ст. 181 КК, тобто за недонесення про вчинений тяжкий злочин, мотивуючи це тим, що Хельга Оя бачила, що постріл стався внаслідок сутички чоловіків через рушницю, і що Х. Оя була переконана в тому, що постріл стався випадково, що це не умисне вбивство. Через три тижні, 15 січня, той самий слідчий складає обвинувальний висновок, де обвинувачує Яана Кирге в умисному вбивстві.

За 6 днів до цього, 9 січня, на підставі тих самих даних слідчий складає подання органам районної державної автоінспекції у зв’язку з вилученням водійських прав у Я. Кирге. У цьому поданні слідчий дає певну юридичну оцінку події, зазначаючи, що Я. Кирге в ході сварки вбив унаслідок необережності Карла Оя, вчинивши, таким чином, злочин, передбачений ст. 105 КК.

З усього сказаного можна виснувати, що в органів, які проводили слідство, до самого закінчення розслідування були серйозні сумніви щодо обставин загибелі Карла Оя. Тому при направленні до суду цієї справи був порушений один з основних принципів кримінального процесу: у разі виникнення сумнівів, які не можна усунути, їх слід тлумачити на користь підсудного, а не на шкоду йому.

Але одне з тверджень обвинувачення заслуговує на серйозну увагу — це твердження, що у Кирге не було необхідності виходити у двір із зарядженою рушницею, щоб застерегти або налякати Карла Оя.

Це міркування не позбавлене певних підстав. У дворі дому Кирге, щоправда, перебував вельми збуджений Карл Оя, який цілком міг знову напасти на Хельгу Оя. Але для застереження й залякування його Я. Кирге міг, не підходячи до нього, і вдруге вистрілити в повітря. Не було жодної необхідності так близько підходити до Карла Оя із зарядженою рушницею.

Як же слід оцінювати дії Я. Кирге з правової точки зору?

Яан Кирге, вийшовши зі свого дому у двір із зарядженою рушницею і тримаючи її стволом угору, збирався вистрілити в повітря. Однак він не передбачав, що К. Оя вирішить відібрати в нього рушницю і внаслідок сутички станеться випадковий смертельний постріл.

Оскільки Я. Кирге не збирався стріляти в Карла Оя, він не діяв умисно. У зв’язку з цим тут немає складу злочину, передбаченого ст. 100 КК.

Розглядувана подія є випадковою. Яан Кирге міг не знати, що через технічні несправності рушниці може статися постріл і без натискання на спусковий гачок. Він міг не знати, що Карл Оя спробує відібрати рушницю і підійде впритул до нього.

Але Яан Кирге знав, що рушниця заряджена й придатна до стрільби. Він також знав, що Карл Оя п’яний і налаштований агресивно.

Таким чином, починаючи з тієї хвилини, коли Карл Оя став виривати рушницю, Яан Кирге мав передбачати небезпеку, яка могла виникнути під час боротьби. Тому він мав сказати К. Оя, що рушниця заряджена. Однак Кирге не попередив Оя, і він вчинив необачно. При більш уважному ставленні до обстановки Кирге усвідомив би необхідність попередження. Той факт, що не було попередження, зіграв фатальну роль. За п. 2 ст. 9 КК, коли винний не передбачав можливості настання суспільно небезпечного наслідку своєї дії або бездіяльності, але був зобов’язаний і міг це передбачити, він вчиняє необережний злочин.

У цьому випадку ми маємо справу зі злочином через необережність: Яан Кирге вбив Карла Оя внаслідок недбалого, необережного поводження зі зброєю.

Цей злочин передбачений ст. 105 КК, за якою Яан Кирге і повинен понести відповідальність.

Відповідно до ст. 36 КК при призначенні покарання суд ураховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину і його характер, особу винного, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність особи, яка вчинила злочин.

Характеристика, надана підсудному з місця роботи, не блискуча. Але водночас установлено, що раніше він не мав судимості й не піддавався ні адміністративним, ні громадським заходам впливу.

Обтяжливою обставиною слід вважати те, що під час вчинення злочину Я. Кирге перебував у нетверезому стані. Але мені видається, що при вчиненні злочину через необережність перебування в стані сп’яніння є обтяжливою обставиною меншою мірою, ніж при вчиненні умисного злочину. Незважаючи на нетверезий стан, Я. Кирге був у себе вдома і не збирався нікого будь-яким чином наражати на небезпеку. Ситуація, у якій проявилася недбалість Кирге, його необережність виникла внаслідок агресивного нападу потерпілого на Кирге в нього вдома.

Я переконаний у тому, що головною обставиною, що пом’якшує відповідальність Кирге, є наявність змішаної вини. Карл Оя своєю поведінкою, спробою вирвати рушницю допустив необережність. Тяжкий результат — смерть — настав унаслідок необережності двох осіб: загиблого і підсудного.

І на завершення не можна не врахувати каяття Яана Кирге, яке ми бачили тут на суді, у щирості якого немає підстав сумніватися.

Товариші судді!

Прокурор, підтримуючи обвинувачення, звернувся з проханням покарати Яана Кирге за вчинення умисного вбивства тривалим позбавленням волі з відбуванням покарання у виправно-трудовій колонії посиленого режиму. Це клопотання підтримали потерпілі, їхній представник і громадські обвинувачі.

Захист стоїть на іншій позиції. Якщо суд поділить позицію захисту про те, що вчинено необережне вбивство, він зможе застосувати більш м’яке покарання.

Є відмінності і в моральних результатах цих рішень. Особа, піддана судом покаранню за умисне вбивство, є вбивцею. Із цим тавром їй належить жити все своє життя, а людина, яку визнали винною у вбивстві через необережність, в очах суспільства й людей убивцею в загальноприйнятому сенсі цього слова не є.

Судові дебати виявили істотні розбіжності в позиціях, однак немає жодних сумнівів у тому, що наведені аргументи допоможуть вам, шановні судді, у важкій і відповідальній роботі зі здійснення правосуддя в цій складній кримінальній справі.

Читайте також:

Промова адвоката на захист обвинуваченого у вбивстві

Промова адвоката на захист обвинуваченого в хабарі 

Промова адвоката на захист обвинуваченої в незаконному аборті

Промова адвоката на захист обвинуваченого у зґвалтуванні

Захисна промова адвоката у справі про ДТП

Судова промова адвоката на захист обвинуваченого у вчиненні воєнних злочинів

Судова промова адвоката у справі за обвинуваченням у розбої

Виступ адвоката в суді у кримінальній справі

Захисна промова адвоката у справі про грабіж

Захисна промова адвоката у справі про хабар

Захисна промова адвоката у справі про ДТП шляхом наїзду на пішохода

Промова адвоката у кримінальній справі про грабіж

Захисна промова адвоката у справі про вбивство

Судова промова адвоката у кримінальній справі за обвинуваченням у службовій недбалості

Судова промова адвоката у кримінальній справі за обвинуваченням у підпалі