Судова промова адвоката у кримінальній справі за обвинуваченням у розбої

Захисна промова адвоката В. М. Кузнєцової на захист Архипова у справі за обвинуваченням у розбійних нападах. Промова про значення явки з повинною та щиросердого каяття.

ПРОМОВА АДВОКАТА В. М. КУЗНЄЦОВОЇ НА ЗАХИСТ АРХИПОВА.

Архипов за попередньою домовленістю з Пономарьовим, озброєні саморобним пістолетом, вчинили напад на філію продовольчого магазину в м. Рязані. Погрожуючи продавцю зброєю, вони пройшли за прилавок, де з каси викрали виручку, що залишилася, у сумі 50 р. 60 коп., після чого Пономарьов з місця злочину зник, а Архипов був затриманий і засуджений Залізничним народним судом м. Рязані за пп. «а» і «б» ч. 1 ст. 91 і ч. 1 ст. 218 КК до 8 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудовій колонії суворого режиму.

Відбуваючи покарання, Архипов з’явився з повинною до керівництва виправно-трудової колонії і розповів про всі вчинені ним спільно з Пономарьовим і Волковим розбійні напади на магазини міст Челябінська та Одеси.

Справу було відновлено за нововиявленими обставинами, і Архипов був відданий до суду разом із Пономарьовим і Волковим за обвинуваченням у вчиненні п’яти розбійних нападів на магазини та розкраданні в загальній складності 1004 р. 40 к.

Дії Архипова були кваліфіковані за ч. 1 ст. 218, пп. «а» і «б» ч. 2 ст. 91, ст. 210 КК, ч. 2 ст. 86 КК.

Адвокат у кримінальних справах просив залишити Архипову раніше призначене судом покарання — 8 років позбавлення волі і для відбуття покарання повернути його до виправно-трудової колонії, де він відбував покарання до явки з повинною, тобто не застосовувати принципу складання покарання. Суд погодився з адвокатом.

В усіх учасників процесу, та й усіх присутніх у залі свіжа в пам’яті репліка потерпілої Іванової: «Такий бандит! І ще адвокат його навіщось захищає!» Усім нам зрозумілі її гнів і обурення злочинними діями Архипова. Але захист ніколи не виправдовує злочин, — захищати ж людину-злочинця, її законні інтереси — веління закону. Архипову зараз 22 роки, у момент вчинення злочинів було 20. Процес формування особистості людини складний і тривалий. У ньому немає дрібниць, і зараз, коли вирішується доля Архипова, нам не байдуже, чому, в ім’я чого вчиняв він настільки тяжкі злочини. Чому не обрав собі іншого життєвого шляху? Чому в момент затримання відразу не розповів про всі вчинені й ще нерозкриті злочини? Що змінило його погляд на власні вчинки і привело до переоцінки своїх дій — явки з повинною?

Усі ці питання неабиякі, і хоча у справі немає спору про доведеність події злочину, немає спору й сумнівів про те, що ці інкриміновані Архипову злочини вчинив він разом із Волковим і Пономарьовим, є багато такого, над чим варто серйозно замислитися. І, звичайно ж, зовсім не просто вирішити питання про те, як слід покарати Архипова за все, що він вчинив, як допомогти йому почати нове життя, справедливо покаравши за злочини.

Насамперед, як могло статися, що робітник Магнітогорського металургійного комбінату, який мав відмінну спеціальність, що забезпечувала йому високу заробітну плату, озброївся вогнепальною зброєю і, покинувши роботу, став розбійником? Щоб відповісти на це питання, слід поглянути на минуле Архипова, умови, в яких він ріс і виховувався.

Кілька днів розгляду цієї справи й ретельне з’ясування всіх обставин відтворили картину життя Архипова. Часто в суді ми, товариші судді, зустрічаємося при розгляді справ із трагедією сім’ї, де в ранньому дитинстві дитина втрачає матір або батька. У Архипова ж було інше: у нього є і батько, який його любить, і навіть є дві матері. Одна рідна, інша — мачуха. Але не та мачуха, непривабливий образ якої якось мимоволі тінню постає за цим злим словом, а добра, лагідна, яка ніколи нічим його не образила.

Унаслідок того, що батьки його розійшлися і жили в різних кінцях міста, син же формально жив із матір’ю, склалося таке становище, коли ніхто його, по суті, не виховував. Він був єдиною, причому улюбленою, дитиною на дві сім’ї. І там і тут його напували, годували, одягали, розважали, балували і не цікавилися, де і з ким він проводить час, чи відвідує школу, як навчається, чим живе. І якщо, траплялося, що мати раптом (а це траплялося вкрай рідко) пожурить його за витівки, або пізніше за погану дисципліну, син робив ображений вигляд, брав портфель із підручниками і їхав на інший кінець міста до батька. Там «ображеного» сина обласкають, приймуть і більше ним не цікавляться. І якщо раптом він зникав, вважали, що він у матері.

Знаючи, що і батько, і мати не перевіряють, де він перебуває, Олексій рано став зловживати цією батьківською сліпою любов’ю та безконтрольністю. Став бродяжити, не відвідував школу, до навчання охолов, уроки занедбав, зник інтерес до школи, знань… Без діла тинявся вулицею, хуліганив, шукав «пригод», мріяв вчинити щось таке, від чого б у самого «дух захоплювало», а головне — у товаришів. Хотів здаватися «героєм»: і брав участь у вуличних бійках навіть тоді, коли самому битися не хотілося, але, щоб товариші не подумали, що боягуз, — бився! Архипов здавався собі «героєм». У цей період ще не пізно було батькові втрутитися у виховання сина. І хто знає, могло бути цілком достатньо кількох вагомих батьківських слів, щоб розвінчати неправильне уявлення хлопчиська про такі поняття, як «боягузтво», «героїзм», «товариство», «обов’язок» тощо.

Потрібна була серйозна дружня розмова батьків із сином і тоді, коли він вирішив розлучитися зі школою, де «важко було вчитися», і тоді, коли він освоював професію робітника-пічного, і тоді, коли вперше пішов на завод. Але нічого цього не було, Олексій Архипов виховувався на вулиці, без справжніх друзів.

Обов’язок школи полягає насамперед у тому, щоб дати знання, необхідні в майбутньому для отримання трудових навичок, професії. Зрозуміло, ніхто не знімає зі школи обов’язків виховання, але насамперед виховують у сім’ї. Ось чому одна школа без допомоги батьків не змогла правильно виховати Архипова.

Ви пам’ятаєте, товариші судді, пояснення Архипова, коли він каже: «Я здавався собі «героєм» і не хотів, щоб про мене думали, що я боягуз». І хоча раніше ніколи він серйозно не замислювався над усіма неправильними уявленнями, настане в його житті момент, що все змінив, після якого він не міг більше жити по-старому.

Зрозумів він, що вся його поведінка була насправді продиктована боягузтвом. Так, боягузтво. Тільки боягуз відступає перед труднощами; тільки боягуз замість того, щоб вивчити урок, подолати відставання, не йде до школи, боячись отримати двійку. Тільки боягуз лякається труднощів у процесі освоєння професії і замість того, щоб подолати ці труднощі, не виходить зовсім на роботу — робить прогул! І забув Архипов, що людина повинна працювати, виховувати сама і волю, і мужність, і характер, що воля — це не тільки вміння чогось побажати і домогтися, але й уміння змусити себе відмовитися від чогось, коли це потрібно.

А було так. Не бажаючи відстати від «товаришів», спочатку наважився на вчинення крадіжки з магазину в Шучанському районі і за замах на цей злочин був засуджений до півтора року позбавлення волі. Відбув покарання. Але виготовив ніж, і знову судимість. Цього разу без позбавлення волі. Архипов говорив тут у суді й раніше на слідстві про цей період свого життя: «Останнім часом не працював, товариші були з кримінального світу, і всі розмови були тільки про злочини, начитався я всяких журналів про злочини і кіно надивився. Прочитав, як двох хлопців у Західному Берліні застрелили, вони також грабували, і самому стало цікаво — як це? Та ще подумав: «пограбую людину — скривджу її, можливо, останнє заберу, а в держави грошей багато, не так відчується». Роздобув саморобний пістолет, що стріляє кулями від малокаліберної гвинтівки, і вирушив до Челябінська. Прийшов до старого знайомого Волкова і прямо сказав йому про свій намір. Волков не посперечався з Архиповим, не здивувався, не заперечив йому, на прохання Архипова назвав адресу магазину, де один продавець, і сам показав цей магазин на вулиці Туристів. Після деяких роздумів, перед закриттям

магазину на обід наважилися, коли пішов останній покупець — Волков наставив пістолет на продавця, Архипов зажадав гроші. Продавець, злякавшись, висунула шухляду каси і віддала все, що там було, — 65 руб.

Архипов і Волков зникли з місця злочину.

Ви пам’ятаєте, товариші судді, пояснення Архипова і Волкова про те, як вони провели вечір цього дня, як петляли містом, замітаючи сліди, купили сорочки в магазині, у дворі якогось будинку переодяглися, увечері пиячили в ресторані. І до ранку від 65 руб. нічого не залишилося.

Легкість заволодіння грошима, безкарність, зухвалість нападу сподобалися, виглядали в їхньому уявленні романтично.

Усе це призвело до вчинення трьох аналогічних розбійних нападів, про які говорили в суді підсудні, свідки та потерпілі.

З усього цього спірним є один момент, на нашу думку, що заслуговує на серйозну увагу, — питання про те, скільки було грошей у касі магазину № 79 Центрального продторгу. Магазин розташований на околиці міста в селищі індивідуальних будинків. Товарообіг його невеликий. Продавець Попова стверджує, що з каси злочинцями взято 499 р. 73 к. Архипов, Волков і Пономарьов стверджують, що взяли 250 руб. Кому вірити?

Актом ревізії магазину, складеним наступного дня після розбійного нападу, встановлено нестачу цінностей на 499 р. 73 к. Зняття залишків і перевірку руху товару було зроблено за півтора місяця роботи магазину. Слід згадати, що в попередню інвентаризацію в цьому магазині було встановлено нестачу в 250 руб., хоча тоді ніхто його не грабував.

Свідки Жвакіна та Ільїна показали, що продавці магазину Попова і Зарудська часто відпускали продукти харчування в борг знайомим. Крім того, продавця Попову часто бачили в нетверезому вигляді. Свідки кажуть: «Пила і в магазині з вантажниками та шоферами». Свої показання на попередньому слідстві вони підтвердили і тут, у суді, у присутності продавців Попової та Зарудської.

Довідкою інкасатора про здану виручку встановлюється, що з 16 по 18 серпня магазин здав 675 руб. За період з 18 по 20 серпня — 640 руб., з 20 по 23 серпня — 1500 руб.

23 серпня гроші інкасатору були здані о 18 год., пограбування було близько 21 години. Малоймовірно, щоб за 3 години роботи магазину виручка становила 499 р. 73 к. І малоймовірно, щоб при такому ставленні до своїх обов’язків продавців за півроку в них не було жодної копійки нестачі! Архипов, який з’явився з повинною і про все розповів, говорить про 250 руб. Цю ж суму називають і співучасники злочину Волков і Пономарьов, допитані в різний час у різних містах, які зовсім не спілкувалися один з одним. Я вважаю, що слід взяти за основу в цій частині показання підсудних і визнати, що з магазину № 79 викрадено 250, а не 499 руб.

Після чотирьох пограбувань магазинів у Челябінську, боячись бути затриманими, Архипов і Пономарьов їдуть до Одеси, Волков залишається в Челябінську. До Одеси приїхали без грошей і, погрівшись на південному сонці один день, вирішили здобути гроші тим самим шляхом. Для цього постежили за магазином у провулку, розташованому поблизу іподрому. Вичекавши зручний момент, напали. Але в касі виявилося 6 руб. Того ж вечора першим потягом виїхали до Москви. Але грошей немає, їхали без квитків і в Рязані зійшли з потяга. Надвечір перед закриттям магазину неподалік від залізничного вокзалу Архипов увійшов до магазину і хвацько перескочив через прилавок. Здивований продавець не встигла зрозуміти, що сталося, хотіла щось сказати, але побачила дуло пістолета і завмерла.

Архипов узяв із каси гроші, швидко вибіг і разом із Пономарьовим прикрив двері магазину. Але не встигли вони пробігти кількох метрів, як, на свій подив, почули, що за ними біжить літня, беззбройна жінка-продавець. Архипов вистрілив у повітря, але жінка не злякалася і продовжувала його переслідувати, до неї приєднався якийсь хлопець. Архипов вистрілив ще, але наступної миті опинився вже лежачим на землі, притиснутий жінкою і хлопцем та роззброєний!

Пономарьову ж вдалося зникнути. У Рязані не знали про злочини, вчинені Архиповим у Челябінську та Одесі, і судили його тільки за один випадок розбійного нападу із сумою викраденого 50 руб.! Архипову ж бракувало сміливості й мужності зізнатися в усьому. У Челябінську справи були закриті «за нерозшуком винних осіб». В Одесі — теж.

Відбуваючи покарання, він знав, що Волков і Пономарьов на волі. Вони писали йому листи, слали посилки та гроші. Здавалося б, Архипов міг бути задоволений, що уник відповідальності за інші злочини, але спокою знайти він не міг. Жив звичайним життям виправно-трудової колонії: працював, не порушував режим.

Але Архипов не спав ночами, не міг знайти собі місця вдень. Про що він думав? Він розповів вам, товариші судді. Розповів, як не міг забути хлопця — маленького зросту, беззбройного, і жінку-продавця з Рязані, які не злякалися його, озброєного! Багато думав про них і про себе… І раптом зрозумів усе!.. З невідворотністю усвідомив, що ніякий він, Архипов, не герой. Що жодного героїзму немає в тому, що він з вогнепальною зброєю в руках нападав на самотніх, беззбройних жінок; що вчинки-то його в цих випадках зовсім не чоловічі, не сміливі. Погляд на себе збоку відкрив йому очі, і побачив він усю огидність своїх вчинків. Зрозумів і оцінив справжній героїзм рязанського хлопця Ніколаєва, героїзм немолодої жінки, яка ризикувала життям своїм, щоб затримати злочинця. Зустріч Архипова в Рязані з цими сміливими людьми подібна до землетрусу — вона змусила його глибоко замислитися і каменя на камені не залишила від його колишніх поглядів.

Архипов розповів на слідстві і в суді про те, як вагався він, перш ніж з’явитися з повинною, як радили йому інші ув’язнені мовчати, а то «розстріляють». Архипов неодноразово підходив до дверей кабінету заступника начальника загону з виховної частини і повертався.

Але зрештою, через рік роздумів переступив поріг цієї кімнати і все розповів.

Усе! Нічого не приховав незалежно від того, якими будуть наслідки. Йому було необхідно очистити своє сумління, і він це зробив.

Явки з повинною, ми знаємо, бувають різні: іноді мета їх — відвернути увагу від більш серйозного злочину, вчиненого тим, хто покаявся, іноді злочинець відчуває, що все навколо нього зімкнулося, що відповідальність неминуча, і, бажаючи полегшити свою долю, з’являється з повинною. Явка з повинною Архипова нічого спільного з цим не має — це справжня, добровільна, продиктована велінням сумління явка з повинною! І вона свідчить про глибоко внутрішнє переродження колишнього небезпечного злочинця.

Можна сьогодні з упевненістю сказати, що перед судом стоїть новий Архипов — не той, якого бачила жінка-продавець у Рязані. Архипов, який морально змінився, зі зміцнілою волею, який навчився керувати своїми вчинками. Це не хлопчисько-шаленець зі своїми оманами, це чоловік, дорослий, свідомий, готовий прийняти заслужене покарання.

Товариші судді! Я не помилюся, якщо скажу, що в колонії, де відбував покарання Архипов, інші ув’язнені цікавляться його долею. Від того, до якого покарання ви присудите Архипова, залежатиме доля деяких із них, які весь час до кінця не розкаялися. У цьому я бачу величезне виховне значення вашого вироку.

Архипов сказав суду, що готовий прийняти як заслужене будь-яке покарання. Я ж вважаю, що в цьому випадку доцільно визначити йому колишнє покарання, встановлене народним судом у Рязані, нічого до нього не додаючи. Зарахувати фактично відбутий строк. Направити, у порядку винятку, Архипова до колишньої виправно-трудової колонії, щоб усі, хто сумнівається, зрозуміли, що слово закону про значення щиросердого каяття та явки з повинною — не декларація, не пастка, як дехто думає, а правда! Що наш закон суворий, але справедливий.

Я вірю в те, що Архипов знайде в собі достатньо сил, щоб піднятися з тієї брудної ями, у яку він скотився свого часу, перші рішучі його кроки до виправлення слугують тому запорукою.

Читайте також:

Промова адвоката на захист обвинуваченого у вбивстві

Промова адвоката на захист обвинуваченого в хабарі

Промова адвоката на захист обвинуваченої в незаконному аборті

Промова адвоката на захист обвинуваченого у зґвалтуванні

Захисна промова адвоката у справі про ДТП

Судова промова адвоката на захист обвинуваченого у вчиненні воєнних злочинів

Судова промова адвоката у справі за обвинуваченням в умисному вбивстві

Виступ адвоката в суді у кримінальній справі

Захисна промова адвоката у справі про грабіж

Захисна промова адвоката у справі про хабар

Захисна промова адвоката у справі про ДТП шляхом наїзду на пішохода