Промова адвоката на захист обвинуваченого у зґвалтуванні

ПРОМОВА АДВОКАТА М. П. БИКОВА НА ЗАХИСТ ДМИТРІЄВА. Короткий зміст справи. Дмитрієв разом з іншими підсудними був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 117 КК. Йому ставилося за провину, що він разом із …

ПРОМОВА АДВОКАТА М. П. БИКОВА НА ЗАХИСТ ДМИТРІЄВА.

Короткий зміст справи.

Дмитрієв разом з іншими підсудними був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 117 КК. Йому ставилося за провину, що він разом із Пашковим зґвалтував Сазонову. Свою вину Дмитрієв на досудовому слідстві та в суді категорично заперечував. Суд виніс обвинувальний вирок Пашкову та іншим підсудним. Справу ж щодо Дмитрієва виділили в окреме провадження та направили на додаткове розслідування. Органами слідства справу було закрито. Захист Дмитрієва в суді здійснював адвокат у кримінальних справах М. П. Биков.

Шановні судді!

Обвинувачення Віктора Дмитрієва у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 117 Кримінального кодексу, ґрунтується на показаннях двох осіб: потерпілої Сазонової та обвинуваченого Пашкова. Сам Дмитрієв протягом усього досудового слідства та тут, у судовому засіданні, категорично заперечував свою вину, заперечував будь-яку причетність до зґвалтування Сазонової. Чи має рацію Дмитрієв, можна вирішити лише після аналізу доказів, покладених в основу обвинувачення. Тому я почну з дослідження показань потерпілої Сазонової. 9 лютого Сазонова подала заяву, у якій просила притягнути до кримінальної відповідальності особу, яка її зґвалтувала. Того ж дня нею були дані пояснення, у яких ішлося про зґвалтування не однією, а двома особами. Услід за тим Сазоновій були пред’явлені фотографії кількох осіб. Вона безпомилково впізнала Пашкова. І мудро було його не впізнати, бо ще до досліджуваних подій на початку січня Сазонова кілька разів зустрічалася з цією людиною в електропоїзді. Тому навряд чи тут могла бути помилка. Що ж стосується другої особи, яка, за її словами, брала участь у вчиненні злочину разом із Пашковим, то вона вказала на фотографію якогось Моргачова. Але коли запросили Моргачова, Сазонова заявила, що вона помилилася, що цієї людини вона не знає. У цей час в осіб, які вели розслідування, з’явилася підозра про участь у цьому злочині Дмитрієва. Виникла необхідність у проведенні його впізнання, тим більше, що Сазонова у своїх показаннях від 3 березня заявила: «…другого я навряд чи зможу впізнати, оскільки в мене залишилися в пам’яті лише добре випрасувані штани, прямі ноги; сіре пальто, мохеровий шарф і сіра з кролика шапка»…

Впізнання було проведене, але вельми, я сказав би, «своєрідно», з грубим порушенням кримінально-процесуального закону. Це впізнання було проведене в коридорі прокуратури, куди була запрошена Сазонова. Слідчий вельми багатозначно показав їй очима на фігуру, що стояла обличчям до вікна. Таким чином, впізнання проводилося за принципом «вид ззаду». Сазонова, побачивши на цій людині добре випрасувані штани, визначила, найімовірніше по спині, що це і є злочинець. Потім 13 березня була проведена очна ставка, у протоколі якої записано, що Сазонова безпомилково впізнає цю людину по обличчю (хоча бачила лише спину), по фігурі та зросту. «Тепер я абсолютно впевнена, що мене зґвалтував Дмитрієв», — говорила Сазонова на очній ставці.

Мабуть, доведеться залишити на совісті слідчого цю зайву категоричність у записі показань Сазонової, тому що ми в судовому засіданні зіткнулися із серйозними сумнівами самої потерпілої в правильності своїх початкових тверджень. Вона заявила в судовому засіданні 7 грудня: «Я категорично не можу стверджувати, що це був саме Дмитрієв. Сумніви в мене були й раніше. Я його до пуття не бачила. Ясно його обличчя не бачила…». Правдивість цих її показань видається мені безсумнівною. Адже була вона в момент вчинення злочину в пригніченому стані. І, звичайно, їй важко було розглядати обличчя, одяг, запам’ятовувати колір шапок і пальто. Це підтверджується, між іншим, і випадком, який мав місце з Єрміловим. Сазонова показала, що коли вони втрьох вийшли з лісу, то до ґвалтівників приєднався третій хлопець. Вона впевнено заявила, що ним був Єрмілов. Однак після очної ставки з Єрміловим з’ясувалося, що показання Сазонової були помилковими. Сазонова заявила на очній ставці 4 квітня: «У міліції я сказала, що третій хлопець був Єрмілов. Але тепер я бачу, що це не він».

Усе це зайвий раз показує, як важливо завжди й в усьому суворо дотримуватися закону, як важливо було, зокрема, провести впізнання за всіма правилами. Коли закон у цій частині був порушений, виявилося дуже важко спиратися на показання Сазонової з урахуванням усіх тих змін, яких вони зазнали в ході досудового та судового слідства. Доказом того, що ґвалтівником був саме Дмитрієв, вважався опис потерпілою одягу, який був на злочинцеві. Сазонова багато разів повторювала: «Він був у сірому пальті». Тут ви, шановні судді, оглядали пальто. З відомою часткою фантазії можна, звичайно, вважати, що пальто приблизно сірого кольору. Може, воно колись і було сірим, хто знає. Другим доказом була шапка Дмитрієва. І щодо шапки Сазонова говорила: «Сіра кроляча шапка». Дмитрієв підтвердив: «Так, я носив кроячу шапку». Але вся справа в тому, що вона коричневого кольору.

Отже, від названих потерпілою ознак залишаються по суті лише «добре випрасувані

штани».

Навряд чи подібна ознака може слугувати підставою для визнання Дмитрієва ґвалтівником.

Навіть якби інший підсудний показав, що його співучасником був Дмитрієв, то й цього було б украй недостатньо для того, щоб сказати у вироку — Дмитрієв винен.

Не може доля однієї людини цілком і повністю залежати лише від того, що скаже інша особа — у цьому випадку співобвинувачений.

Підтвердженням нашої думки слугує епізод, що розігрався тут, пов’язаний з побиттям Коротенко.

На досудовому слідстві обвинувачений Сотовик показав на Конюхова як на учасника побиття Коротенко. Але прийшла Коротенко до суду, і ми дізналися, що Конюхов не та людина, яка завдавала їй побоїв. Вона показала, що Пашков схожий на хлопця, який її побив.

Чи не правда, що ситуація вельми схожа з обвинуваченням Дмитрієва?

Мені можуть заперечити, що на відміну від впізнання Дмитрієва Коротенко прямо сказала щодо Конюхова, що це був не він.

Але дозволено запитати: якщо Сазонова сказала, що вона сумнівається в тому, що ґвалтівником був Дмитрієв, то хіба нашою кримінально-процесуальною мовою це не одне й те саме? Теорія доказів стверджує, що якщо людина говорить визначено «не він» або не може визначено сказати «так, це він», то, по суті, це одне й те саме. В обох випадках винний не впізнаний.

Але справа не лише в тому, що Дмитрієв не викривається потерпілою.

Адже показання Пашкова також зазнали трансформації. Тут у судовому процесі, у ході дослідження обставин злочину Пашков заявив, що він не впевнений у винуватості Дмитрієва.

Пашков розповів суду, що спочатку він на слідстві стверджував, що був один під час вчинення злочину. Однак, говорив Пашков, «слідчий стверджував, що зі мною був Дмитрієв. Хто був у той час зі мною, я фактично не знав. Мене переконували, що це був Дмитрієв, а я, нарешті, погодився й обмовив Дмитрієва».

За кілька днів тут же в суді Пашков змінює показання, повторивши свою розповідь на досудовому слідстві.

Таким чином, шановні судді, я ще раз підкреслюю: виникає неприпустима ситуація — досить Пашкову вказати пальцем на Дмитрієва, і Дмитрієв буде приречений. Адже інших доказів за цим епізодом немає.

Якщо вважати, що Пашков у ході досудового слідства, як записано в обвинувальному висновку, давав щиросердні показання, потім від них відмовився й знову повернувся до колишніх показань, то запитується, як слід оцінювати це, з дозволу сказати, щиросердя?

Про причини таких частих змін своїх показань Пашков нічого до пуття не сказав. Із цього приводу можна лише будувати припущення. У листах, які були направлені до органу прокуратури, Дмитрієв писав, що, будучи членом комсомольського оперативного загону інституту, він у буфеті Будинку культури зробив зауваження хлопцям, які порушували порядок, серед яких був і Пашков. Пашков підтвердив у суді цю обставину. Якщо йти шляхом припущень, то ми можемо сказати: ось причина того, що Пашков показує на Дмитрієва. Захист має право висловити свої припущення, що коливають обвинувачення. Обвинувачення ж оперувати припущеннями не може.

Нарешті, є ще дві обставини, що переконують у тому, що Дмитрієв не брав участі у вчиненні цього злочину. Представник державного обвинувачення говорив, що Дмитрієв належав до цієї злочинної групи, він дружив із підсудними, він з ними ходив і навіть бував у лісі при інших епізодах зґвалтування. Якби такі факти мали місце, то вони неминуче потрапили б до обвинувального висновку. Однак подібного роду даних в обвинувальному висновку немає. Гадаю, наведене твердження — результат того, що нічого іншого на підкріплення обвинувачення навести не можна. Якщо Дмитрієву не пред’явлене подібне обвинувачення, говорити в суді про це не слід.

Що ж стосується відомих нам доведених фактів, то вони говорять про таке. Хоча Дмитрій і дружив із Єрміловим, але, як показав сам Єрмілов, він не посвячував Дмитрієва у свої злочинні справи. Єрмілов розповів у суді про один характерний випадок, коли він та інші хлопці спеціально слали Дмитрієва по квитки в кіно. Для чого? Єрмілов пояснює: «Ми це зробили спеціально, ми хотіли, щоб Дмитрієв ішов з нами». Це було тоді, коли вони йшли вчиняти злочин. Ось що нам із цього приводу відомо. Усе ж інше з області здогадів і не може бути покладене в обґрунтування вироку.

Отже, звернення державного обвинувача до додаткових матеріалів не підтверджує обвинувачення Дмитрієва. Що ж являє собою Дмитрієв. Йому виповнилося 23 роки. У 14 років він втратив батька. І на плечі матері, яка працює в охороні інституту, лягли всі турботи з виховання сина. Важко їй одній було впоратися із цим завданням, але, незважаючи на відсутність батька й тяжке матеріальне становище, син закінчив 11 класів і почав працювати.

Безсумнівно, що на Дмитрієва кидає тінь його колишня судимість. Однак ця судимість відповідно до закону вже давно погашена, і Дмитрієв вважається несудимим.

Дмитрієв почав працювати механіком в інституті після дійсної служби в лавах армії. У характеристиці, яка є у справі, ми читаємо, що якогось прагнення до підвищення свого технічного рівня Дмитрієв не виявляв, безхарактерний, розв’язний, невиконавчий, не брав участі в громадсько-масовій роботі. Але водночас нам відомо, що Дмитрієв був членом оперативного комсомольського загону. Як же в такому разі можна писати, що він не брав участі в громадсько-масовій роботі? При цьому треба мати на увазі, що факт включення його до складу оперативного загону сам по собі слугує позитивною характеристикою Дмитрієва. Виходить, що для вступу до оперативного загону в інституті дається одна характеристика, а після виникнення кримінальної справи для слідчих органів — інша, негативна.

Але ось сьогодні ми подали додаткову характеристику. І вона позитивна. Видана ця характеристика в червні, тобто всього через півроку після першої. Як же за півроку людина могла так разюче змінитися?

Ми можемо сказати з повною підставою, що дані про особу Дмитрієва не підкріплюють пред’явленого йому обвинувачення.

Наприкінці захисної промови прийнято підбивати підсумки. Але, гадається, шановні судді, що простота доказової ситуації звільняє мене від необхідності повертатися до сказаного. Людина не може бути засуджена лише на тій підставі, що на ній, як і на ймовірному злочинцеві, виявилися добре випрасувані штани.

Єдине, про що я як захисник Дмитрієва можу й повинен вас просити, — про винесення йому виправдувального вироку.

Читайте також:

Промова адвоката на захист обвинуваченого у вбивстві

Промова адвоката на захист обвинуваченого в хабарі

Промова адвоката на захист обвинуваченої в незаконному аборті

Судова промова адвоката на захист обвинуваченого у вчиненні воєнних злочинів

Судова промова адвоката в кримінальній справі за обвинуваченням у розбої

Судова промова адвоката у справі за обвинуваченням в умисному вбивстві

Захисна промова адвоката у справі про ДТП

Виступ адвоката в суді у кримінальній справі

Захисна промова адвоката у справі про грабіж

Захисна промова адвоката у справі про хабар