Професійний обов’язок адвоката: особиста відповідальність, етичні вимоги та обов’язки захисника перед клієнтом і судом.
Громадянська мужність, людяність, непримиренність до будь-якого порушення законності мають стати професійною якістю кожного юриста.
Той, хто вступає до Ради адвокатів Одеської області, приймає на себе дуже серйозні обов’язки. Ці обов’язки є гарантіями права обвинуваченого на захист і прав інших осіб, які потребують сумлінної та кваліфікованої юридичної допомоги.
Обов’язки члена Ради адвокатів Одеської області нерозривно пов’язані з його професійним обов’язком і відповідальністю за його порушення. «Відповідальність — категорія етики та права, що відображає особливе соціальне й морально-правове ставлення особи до суспільства (людства в цілому), яке характеризується виконанням свого морального обов’язку та правових норм».
Відповідальність адвоката означає чітке розуміння й добровільне виконання вимог права та свого професійного обов’язку, відповідальний підхід до своїх обов’язків стосовно суспільства, держави, інших осіб. Навряд чи слід вважати, що відповідальність настає лише тоді, коли адвокат не виправдав наданої йому довіри. Вона існує протягом усього періоду перебування в Раді адвокатів, увесь час адвокат повинен відповідально ставитися до своїх обов’язків, і в цьому головне, основне в розумінні відповідальності.
У низці випадків професійний обов’язок адвоката визначається в законі. Так, він зобов’язує зберігати в таємниці відомості, які стали відомі адвокату у зв’язку з наданням юридичної допомоги. Закон забороняє адвокату відмовлятися від прийнятого на себе захисту обвинуваченого тощо.
Іноді ж у тексті закону формулюється не що інше, як правило моралі. Наприклад, хоча вимоги «моральної чистоти та бездоганної поведінки» зазначені в законі, вони є загальними вимогами моралі, застосовуваними в специфічних умовах адвокатської діяльності. Та це й зрозуміло, оскільки одні суспільні відносини або деякі їхні сторони піддаються зовнішньому, у цьому випадку державно-правовому регулюванню, інші ж, якби законодавець і хотів це зробити, не можуть бути об’єктом цього регулювання.
Дуже часто регулятором поведінки адвокатів виступають традиції та принципи моралі, що склалися в одеській адвокатурі.
І в усіх випадках суттєвою гарантією виконання професійного обов’язку є такі моральні фактори, як совість, честь, репутація адвоката. Здійснюючи свої обов’язки, він керується моральним змістом закону, своєю моральною свідомістю. Так, Закон про адвокатуру та адвокатську діяльність зобов’язує адвоката використовувати всі зазначені законом засоби та способи захисту прав і законних інтересів осіб, які звернулися до нього по юридичну допомогу. Використання цих засобів і способів багато в чому залежить від усвідомлення адвокатом свого професійного обов’язку, від його совісті. Усвідомлення значення своєї поведінки та її наслідків, прагнення до сумлінності й максимальної самовіддачі диктує адвокату необхідність глибокого вивчення кримінальної справи та спеціальної літератури, витребування різних довідок, звернення за консультаціями до фахівців, визначає зміст і форму викладу доводів тощо. Дотримання обов’язку пов’язане з внутрішньою тривогою, постійною перевіркою своїх дій, з потребою самовдосконалення.
Професійний обов’язок навчає адвоката культури морального мислення, озброює орієнтирами для визначення своєї поведінки в конфліктних ситуаціях, оберігає від розчарування та черствості при зіткненнях із труднощами професії, показує шляхи морального задоволення діяльністю, є критерієм самоконтролю. Професійна зрілість адвоката характеризується не лише його знаннями й навичками, а й рівнем його моральної свідомості, оволодінням моральними вимогами професії, переконаністю в їхній необхідності та справедливості.
Характер адвокатської діяльності такий, що будь-які її види не можна розглядати у відриві від професійного обов’язку. Критерії та необхідні умови адвокатської діяльності — сумлінність, точне й неухильне виконання приписів закону. Інша ж діяльність адвоката (як і судді, прокурора, слідчого) незаконна й аморальна. Домагаючись застосування закону та здійснюючи захист прав особи, адвокат тим самим здійснює моральну за своїм характером діяльність. Сама його участь у судочинстві, особливо кримінальному, відповідає моральній потребі суспільства у справедливості. Адвокату необхідно не лише самому дотримуватися професійного обов’язку, а й сприяти такій самій поведінці колег.
Адвокатом може бути той, у кого бездоганна репутація, чуйне серце й солідна професійна підготовка. Від нього вимагаються такі якості, як наполегливість, сміливість, витримка, віра в справедливість, гуманність, чуйне й шанобливе ставлення до людей. Інше робить адвоката обмеженим і черствим, знижує його професійну активність.
Розв’язання завдань адвокатури, до числа яких входить сприяння зміцненню законності та вихованню громадян, до багато чого зобов’язує адвокатуру Одеси. Було б лицемірством поведінка адвоката, який, ратуючи на словах за дотримання законності, сам її порушує, захищаючи інтереси сім’ї, сам бездушно ставиться до дружини чи дітей тощо. У зв’язку з цим законодавець зобов’язує адвокатів бути взірцем моральної чистоти й бездоганної поведінки завжди, а не лише в суді чи в юридичній консультації. Рада адвокатів Одеської області засуджує непрофесійну поведінку адвоката, яка може знизити ступінь суспільної довіри до нього, підкреслюючи обов’язок адвокатів бути бездоганними й у побутових умовах.
У процесі здійснення професійного обов’язку адвоката нерідко виникають перешкоди та пов’язане з ними почуття розчарування, незадоволеності своєю діяльністю. До числа причин, що породжують такі явища, належить обвинувальний ухил, необґрунтоване відхилення клопотань і скарг адвоката, ігнорування його доводів, вияв негативного ставлення до адвоката з боку осіб, які ведуть процес, нерозуміння її значення й завдань тощо.
У юридичній літературі зверталася увага на питання професійної деформації слідчого, прокурора, судді. Не виключена поява деформаційних рис і в результаті тривалої адвокатської діяльності. Нерідкі зустрічі адвоката з людьми, які страждають на моральні вади, таять небезпеку цинічного погляду на вчинки. Нехтування вимогами закону та моральності, скептицизм і конформізм, дефіцит часу можуть породити квапливість, стереотипи суджень, звичку адвоката діяти за шаблоном. Шаблони та штампи породжують формальне ставлення до роботи, заміну її творчих начал рутиною та відсталістю. До помилкових дій здатна привести безапеляційність адвоката, його надмірна впевненість у своїй проникливості. Негативний вплив на діяльність адвоката та інших професійних учасників процесу справляє байдужість до людей, байдужість до їхніх доль, поверхове сприйняття обставин справи та відсутність до них достатнього інтересу, що пов’язано з частим спостереженням страждань і переживань осіб, які мають стосунок до злочинної чи іншої антисуспільної поведінки.
Чи справить професійна діяльність деформуючий вплив на адвоката, залежить від його моральних і вольових якостей. Їх розвиток і виховання моральної свідомості є основною умовою запобігання й подолання професійної деформації. Для цього в ході підготовки та перепідготовки юристів питанням морального виховання, професійної етики має приділятися велика увага.
У літературі зазначається, що в результаті тривалого блокування цілеспрямованих зусиль особи, яка веде процес (найчастіше у слідчого), може виникнути стан фрустрації. При частому повторенні таких станів особистість може набути деформаційних рис: агресивність, заздрісність, озлобленість або млявість, байдужість, утрату ділового оптимізму, а тому необхідно створювати перспективи діяльності для особистості, оскільки саме створенням перспективи й знімається фрустрація.
Стан фрустрації може виникнути й у адвоката. Її подолання досягається, мабуть, шляхом скорочення адвокатом практики за одними справами за рахунок збільшення числа проведених справ інших категорій. Але основне — дія моральних стимулів професії. Її суспільне значення й благородство, гострота боротьби, дослідницький пошук, торжество законності — важко навіть приблизно перелічити всі привабливі сторони. Кожна з них варта того, щоб присвятити себе цій діяльності.
Адвокатській професії, як і іншим, властиве поєднання матеріальних і моральних стимулів.
Моральні стимули різноманітні, і їхня роль значна. Важливим стимулом належного здійснення професійного обов’язку є його відповідність інтересам, здібностям і діловим якостям адвоката, що й зумовило його вступ до колегії. Стимулом є прагнення до справедливості й усвідомлення високого значення захисту прав особи; творчий характер праці та самостійність, що дозволяє виявити ініціативу й активність, задоволення результатом праці в разі торжества обстоюваної позиції; схвалення колег, довірителя та публіки; можливість із чистою совістю сказати, що всі зазначені в законі засоби та способи захисту дійсно були використані.
Читайте також:
Внутрішнє переконання адвоката
