Тактика допиту свідка в суді

Тактика допиту свідка в суді: як адвокат враховує становище свідка, будує послідовність запитань і виявляє суперечності в показаннях.

При розробці тактики допиту слід ураховувати процесуальне становище допитуваної особи, її добросовісність і її психологічні особливості.

Перше, що необхідно усвідомити адвокату при допиті свідка, — чи прагне він говорити правду, чи намагається приховати, спотворити істину. При допиті добросовісного свідка у кримінальній справі адвокат прагне допомогти свідкові розповісти все, що йому відомо; при допиті недобросовісного свідка завдання адвоката — показати суду неправдивість його показань.

Адвокат має низку можливостей, щоб скласти собі попередню думку про ступінь добросовісності свідка:

• вивчення матеріалів кримінальної справи, у тому числі показань цього свідка на досудовому розслідуванні;
• розмова з підзахисним про цього свідка;
• аналіз відповідей свідка на запитання суду та прокурора, зіставлення відповідей свідка в суді з його показаннями на досудовому розслідуванні, спостереження за свідком.

У розмові з підзахисним досвідчений адвокат також з’ясовує добросовісність свідка. Іноді з цієї розмови адвокат дізнається й мотиви неправильних показань.

Слід пам’ятати, що безмотивних неправдивих показань не буває. Показання може бути результатом помилки, але якщо воно неправдиве, тобто умисно неправдиве, в основі його завжди лежить якась причина, мотив. Аж ніяк не завжди підзахисний правильно оцінює в розмові з адвокатом показання свідків. Це також слід ураховувати.

У кримінальній справі адвокат допитує першим тільки додаткових свідків, викликаних на його прохання. В інших випадках адвокат веде допит після суддів і прокурора. Це дає можливість захисту, слухаючи показання, ще раз перевірити свою попередню думку про добросовісність свідка.

Досвідчений адвокат у кримінальних справах не тільки слухає показання свідка, але й спостерігає за його поведінкою під час допиту. Це допомагає усвідомити ступінь добросовісності свідка, звичайно, з урахуванням усіх інших обставин. Має значення, як тримається свідок перед судом, спокійний він чи агресивний щодо підсудного, «випалює» чи одним духом показання, як завчене, чи відповідає, намагаючись пригадати всі обставини, тощо.

Для спостереження за свідком використовується той час, що минає від моменту входу свідка до зали до моменту переходу допиту до захисту.

Адвокат, який, сівши за стіл захисту, не піднімаючи голови, дивиться в стіл або весь час порпається у своєму досьє, позбавляє себе таким чином ще однієї можливості — зрозуміти індивідуальні особливості свідка.

Як правило, переважна більшість свідків — добросовісні люди, які прагнуть показати суду правду.

Однак це не означає, що допит добросовісного свідка простий. Свідок може добросовісно помилятися, сплутати, забути, неправильно сприйняти побачене, просто не зрозуміти запитання захисника і відповісти тому неправильно.

Завдання адвоката при допиті добросовісного свідка у кримінальній справі зводиться до того, щоб застосувати такі прийоми допиту, які допоможуть свідкові пригадати забуте, позбутися плутанини в датах, фактах, подіях. Адвокат має також допомогти суду розкрити помилки сприйняття свідка.

Але для того щоб правильно допитати добросовісного свідка, необхідно знати його індивідуальні особливості, ступінь культури, здатність запам’ятовувати обличчя, дати, факти, сприймати події тощо.

Виявлення всіх цих даних дозволить вирішити, як правильніше побудувати допит, у якій формі та послідовності ставити запитання, деталізувати їх, щоб свідок краще зрозумів запитання, як нагадати йому те, що він забув, тощо.

Жоден досвідчений адвокат у кримінальних справах в Одесі не проводитиме однаково допит професора і прибиральниці, хоча б вони й свідчили про одне й те саме коло фактів. Перші ж слова, сказані свідком у відповідь на запитання суду, дають можливість судити про ступінь культури свідка. Тон часто допомагає розібрати стан свідка — схвильований він, розгублений від незвичної обстановки чи спокійний. Мають значення для визначення характеру, здатності до сприйняття побаченого й почутого, здатності до розуміння запитань та інші фактори — міміка, жести, швидкість відповідей тощо. Адвокат створює собі уявлення про індивідуальні особливості свідка також із розмови про нього з підзахисним і з анкетних даних свідка. Особливу цінність мають власноручні показання свідка на досудовому розслідуванні, що зберігають його стиль, показують уміння висловлювати свої думки, ступінь культури.

Допит добросовісного свідка

Створивши правильне уявлення про індивідуальні особливості добросовісного свідка у кримінальній справі, адвокат отримує можливість побудувати допит так, щоб якнайкраще допомогти свідкові розповісти все істотне, що йому відомо, виправити помилки, допущені на попередньому слідстві (свідок може страждати на дальтонізм, неправильно орієнтуватися у відстанях і швидкостях руху машин, бути туговухим тощо).

Наведемо приклад допиту добросовісного свідка, коли адвокат продуманими запитаннями допоміг свідкові пригадати забуті факти.

Кравчук обвинувачувався у вбивстві з ревнощів за ст. 115 КК України. Прийшовши вночі додому з роботи, він знайшов двері замкненими. Постукав, йому не відчинили. Він зірвав замок і увійшов. Увімкнув світло і побачив, що на ліжку лежить його дружина зі стороннім чоловіком. Кравчук вихопив із кишені ніж і вдарив чоловіка в груди. Смерть настала миттєво. Перед захистом у цій кримінальній справі стояло завдання довести, що вбивство вчинено в стані раптово виниклого сильного душевного хвилювання, тобто наявність ст. 116 КК України. Раптово виникле сильне душевне хвилювання спричиняє, як відомо, часткову втрату винним контролю над своїми діями. Адвокат тому правильно поставив перед собою завдання встановити під час допитів, що Кравчук утратив частково контроль над собою.

Крім того, адвокату необхідно було встановити правдивість показань Кравчука про те, що в кімнаті спала дитина, саме ця обставина викликала, за словами обвинуваченого, у ньому такий спалах гніву. Тим часом дружина Кравчука показувала, що хлопчик спав в іншій кімнаті. Єдиним свідком була сусідка. На досудовому розслідуванні вона показала, що, почувши крик і вибігши в коридор, побачила через двері, що в кімнаті лежить уже мертвий чоловік.

Чи треба допитувати цього свідка? І якщо допитувати, то як? Вивчивши показання свідка, слухаючи її показання в суді, спостерігаючи за нею, поспілкувавшись про неї з підзахисним, адвокат дійшов переконання, що сусідка — добросовісний свідок, тямуща людина. Відповідно до всього цього він і повів допит.

— Ви казали, що почули крик і вибігли в коридор?

— Так.

— Хто кричав?

— Кравчук.

— Що він кричав?

Це запитання не зайве. Людина, яка раптово прийшла в сильне душевне хвилювання, може виявити часткову втрату контролю над собою в будь-якому вчинку, у тому числі й крику. Адвокат не без підстав припускав, що Кравчук міг кричати щось таке, що відповідало його душевному стану,

— Він кричав: «Допоможіть»?

— А хіба йому хтось погрожував? (цим запитанням підкреслюється безглуздість поведінки Кравчука).

— Ні, ніхто не погрожував.

— Так навіщо ж він кричав «допоможіть»?

— Сама не знаю.

— А потім що він робив?

— Бігав по коридору, як божевільний, а потім побіг за поліцією.

— Звідки ви знаєте, що він побіг за поліцією? (Якщо цього не запитати, суду буде незрозуміло, звідки свідок знає про це).

— Він повернувся з нею через десять хвилин.

Потім адвокат перейшов до перевірки правдивості показань підсудного і його дружини.

— Ви заходили в кімнату Кравчука?

— Так, одразу зайшла.

— Де перебувала в цей час дитина?

— Не пам’ятаю, адвокате, дуже я розхвилювалася.

— А де стояло ліжечко хлопчика?

— Ліжечко? Біля стіни, навпроти її ліжка.

— А чи було це ліжечко чимось відгороджене?

(Адвокат навмисно привертає увагу свідка до ліжка, змушуючи працювати її пам’ять.)

— Та ні, начебто нічим не відгороджене.

— А чи була вона застелена чи розкрита?

І раптом свідок, підвівши очі на суд, з непередаваною інтонацією щирості вигукнула:

— Та ж Артем у ліжечку був. Тепер я все пригадала!

У цьому допиті досвідчений адвокат не тільки правильно зрозумів своє завдання, але й застосував правильну тактику допиту свідка.

Допит недобросовісного свідка

Допит недобросовісного свідка у кримінальній справі вимагає іншої тактики. Існують різні прийоми викриття лжесвідка. Один із них — очна ставка. На очній ставці недобросовісний свідок може сам викрити себе плутаними відповідями, зміною показань під впливом показань іншого учасника очної ставки, ухильністю відповідей. Має значення й поведінка учасників очної ставки.

Іноді в суді адвокат проводить очну ставку так, що її учасники не бачать один одного. Допитуваний свідок стоїть перед судом, а другий учасник очної ставки — за його спиною, у залі. Такої очної ставки слід уникати. Вплив особи, яка викриває лжесвідка, у цьому випадку менший; учасники очної ставки можуть не розчути один одного. Оскільки очна ставка — це одночасний допит з одних і тих самих питань різних осіб, на думку досвідчених одеських адвокатів, ці особи мають завжди стояти перед судом.

На відміну від досудового розслідування, очна ставка під час судового розгляду кримінальної справи може бути проведена не тільки між двома, але й між трьома та більшою кількістю осіб. І в цих випадках усі учасники очної ставки мають бути запрошені до столу суду.

У ході допиту недобросовісного свідка важливо спростувати його показання іншими матеріалами, довідками, документами, речовими доказами. Якщо будь-які документи, що спростовують показання, є в адвоката, слід подати їх суду під час допиту такого свідка, а потім попросити пред’явити їх свідкові. Тим самим адвокат переконливо покаже суду невідповідність показань свідка іншим доказам. Закон дозволяє у випадках, якщо в показаннях свідка в суді містяться істотні суперечності з показаннями на досудовому розслідуванні, оголошувати його показання на досудовому розслідуванні. Адвокату слід використовувати своє право просити суд у необхідних випадках про оголошення цих показань. Треба мати на увазі, що оголошення показань тільки тоді досягає своєї мети, коли суперечності в показаннях істотні. Не можна просити про оголошення показань, чіпляючись до явних помилок свідка, дрібних помилок, які можуть бути результатом забування і не мають значення для викриття свідка, який дає, на думку захисту, недобросовісні показання.

З дозволу суду показання може оголосити і сам адвокат за своїми записами, зробленими при підготовці до кримінальної справи. У цьому випадку корисно просити суд засвідчити правильність запису оголошених показань.

Після оголошення показань адвокату слід з’ясувати причину, з якої свідок давав різні показання.

При повторному судовому розгляді можуть оголошуватися й показання свідка, дані в попередніх засіданнях суду.

Іноді свідок говорить загалом, уникаючи конкретних дат, фактів, цифр. Щоб його викрити, важливо домогтися конкретизації показань. 

Касир Лунько стверджувала, що обвинувачений розповідав їй, що грав у букмекерських конторах і систематично програвав великі суми. Обвинувачений — бухгалтер, обвинувачувався в розтраті, і це проти нього серйозний доказ. Адвокат допитує Лунько:

— Хто був присутній, коли обвинувачений говорив вам, що він програвав гроші на спортивних ставках?

— Ніхто. Він мені особисто говорив.

— Коли він вам про це говорив?

— Навесні минулого року.

— А коли навесні?

— У березні.

— До 8 березня чи після?

— До.

— Першого, другого березня?

— Числа п’ятого.

На цьому адвокат припиняє допит, подає суду довідку, що обвинувачений з 20 лютого до березня 2019 року був у відпустці, у будинку відпочинку в Затоці Одеської області. Якби адвокат не конкретизував показання Лунько, він не зміг би її викрити в брехні.

Внутрішнє переконання адвоката, що свідок дає неправильні показання, саме по собі недостатнє для суду. Адвокат має показати суду, що показання неправильні, переконати в цьому суд. Для цього необхідно зробити очевидним надуманий, неправдивий характер показань.

Симоченко обвинувачувався в хуліганстві на підставі показань сусіда Осипова. Осипов стверджував, що, стоячи на балконі, бачив, як Симоченко бив людей палицею. За показаннями свідків і потерпілих (ніхто з них не впізнав Симоченка), бійка тривала не більше 5 хв., після чого всі розбіглися. Симоченка затримали за заявою Осипова наступного дня.

Допит Осипова адвокатом:

— Ви бачили всю бійку?

— Так, я нікуди не йшов з балкона.

— І бачили, як почалася бійка?

— Бачив. Симоченко перший причепився до хлопців, ударив їх палицею.

— Довго він бився?

— Звичайно, довго. Хуліган запеклий. Розійдеться — не зупиниш.

— Скільки ж тривала бійка?

— Та не менше години. А то й більше.

Якби адвокат обрав іншу тактику допиту, одразу навпростець запитав Осипова:

— Ви знаєте, скільки часу тривала бійка?

Відповідь могла б бути:

— Не знаю. У мене годинника немає.

І адвокату не вдалося б викрити Осипова в брехні.

При допиті недобросовісного свідка важливо розкрити мотиви неправильних показань. Мотиви ці нескінченно різноманітні — бажання зняти з себе відповідальність, перекласти її на іншого, безвинність людини, страх за близьких, заздрість, образа, помста тощо.

У випадку з касиром Лунько мотив обмовляти — бажання приховати вчинену розтрату шляхом обвинувачення іншої особи. У випадку зі свідком на балконі в Одесі — ворожі стосунки з обвинуваченим. Разом із тим, якщо немає можливості викрити недобросовісного свідка, краще його не допитувати, бо допит подібного свідка може принести шкоду, а не користь. Чим розумніший і хитріший лжесвідок, тим тонше він викручується, і в результаті становище підзахисного погіршується. У захисній промові адвокат дасть аналіз показань свідка, зіставить їх із матеріалами справи. Є ще один тип недобросовісних свідків у кримінальних справах — вони брешуть на користь підзахисного. Цей тип лжесвідків не менш шкідливий. Про що їх не запитай — вони все знають, усе підтверджують, а в результаті переконують суд у тому, що їм не можна довіряти. Не доводиться говорити, що такого роду свідків краще взагалі не допитувати, бо спиратися на їхні показання не можна.

У будь-якому разі, у тому числі й при допиті особи, яку є підстави підозрювати в умисному спотворенні істини, не можна застосовувати недозволені методи допиту (залякування, грубість, навідні, збивні, заплутувальні запитання, посилання на неіснуючі факти й обставини тощо).

Читайте також:

Методика допиту в суді

Тактика допиту потерпілого в суді

Тактика допиту підзахисного в суді

Тактика допиту експерта в суді