Правила поведінки адвоката в судовому засіданні

Здійснення захисником його обов’язків у судовому засіданні ускладнюється однією особливою обставиною. Становище адвоката, який бере участь у справі як захисник обвинуваченого, завжди утруднене, якщо так можна сказати, обтяженим становищем самого обвинуваченого. Це становище обвинуваченого визначається всім ходом розвитку досудового розслідування справи. Повідомлення про підозру, вручення обвинувального акта означає, що судді ставитимуться до підсудного з упередженістю та заздалегідь відкидатимуть будь-який довід захисника. Але захиснику потрібно враховувати саму можливість впливу цих обставин на сприйняття суддями аргументів захисту.

Правило № 1 Авторитет адвоката

Захисник повинен зважати й на наявність вельми поширеного уявлення про те, що в Одесі адвокати у кримінальних справах, односторонньо заінтересовані в результаті справи, не можуть не бути упередженими, а отже, і необ’єктивними щодо своїх підзахисних. Це може іноді вплинути на сприйняття доводів захисту.

Захисник повинен зробити все можливе, щоб усунути такі впливи. Усіма своїми діями він має довести, що цілком об’єктивно оцінює діяння обвинуваченого й докази у справі. Захисник повинен домагатися довіри до себе з боку суду, тоді він може бути впевнений в успішному досягненні поставленої перед собою мети.

Цю думку слід довести до кінця. Довіра суду до захисника, заснована не на особистих стосунках, а на повазі до нього, заслуговується бездоганністю всієї цілісності захисника, а не лише участю в одній конкретній справі. В Одесі незаплямована репутація адвоката як юриста й людини з цієї точки зору має значення й дає йому великі можливості успішно здійснювати покладені на нього обов’язки в кожній конкретній справі.

Але все викладене аж ніяк не слід розуміти так, що за відсутності авторитету, який склався раніше, захисник може розраховувати на успішність своїх дій. Авторитет адвоката, заслужена довіра до нього з боку суду лише допомагають захиснику переконати суд у законності та розумності його тверджень. Тому захиснику незмінно потрібно дбати про бездоганність своєї репутації.

Довіра суду до захисника має велике значення й у випадках, коли в розгляді справи бере участь представник державного обвинувачення. У завдання прокурора, який бере участь у справі, зовсім не входить неодмінне очорнення всього, що робить і говорить захисник.

Прокурор повинен подати суду всі доводи, що доводять винуватість обвинуваченого; він може підтримувати в суді лише таке обвинувачення, в обґрунтованості та справедливості якого переконаний. Але кримінальний процес не заперечує обов’язку захисника спростовувати неправильні з його точки зору доводи прокурора протягом усього судового розгляду справи, а не лише під час судових дебатів. Захиснику іноді доводиться заперечувати на ті чи інші клопотання прокурора, парирувати запропоновані прокурором питання своїми питаннями, спрямованими на спростування або пом’якшення обвинувачення.

У цих випадках, як і в усіх інших, захисник повинен виявляти особливу обережність: кожна його дія має бути спрямована на досягнення однієї мети — спростувати або пом’якшити обвинувачення, а аж ніяк не заплутати, ускладнити справу, затягнути її розгляд. Якщо захисник постійно виходитиме з цих міркувань у своїй судовій і позасудовій діяльності, він безумовно доб’ється довіри суду, і це послужить йому великою підтримкою при виконанні його важких і складних обов’язків. На жаль, адвокати не завжди пам’ятають і розуміють це.

У захисника обвинуваченого має бути авторитет людини, яка не допускає жодних компромісів, жодних відхилень не лише від так званих правил адвокатської етики, а й узагалі від етики людини.

Слова й дії адвоката мають бути продумані настільки глибоко й ретельно, щоб не залишалося жодних можливостей до різних їх тлумачень. Дії та слова захисника мають бути такими, щоб їх можна було розуміти лише в одному сенсі, і до того ж саме в такому, який цьому слову чи дії хотів надати сам захисник.

Але все це зовсім не означає, що захисник повинен забути про власну гідність. Повага до себе досягається захисником принциповістю, чесністю та щирістю слів і дій, продуманістю вчинків, суворим дотриманням закону і, нарешті, незмінною повагою до суду.

Правило № 2 Повага до суду

Повага до суду — основний принцип поведінки захисника при розгляді справи. Якими б неправильними не здавалися захиснику дії суду в цілому чи його головуючого, який веде засідання, захисник повинен зберігати повний спокій і стриманість. Але це має бути наслідком не лише поваги захисника до суду. Захиснику не завжди легко судити про правильність або неправильність дій суду чи його головуючого. Не виключена можливість помилки захисника. Тому захисник повинен із великою обережністю висловлювати незгоду з діями суду. Але якщо захисник усе ж вважає за потрібне заперечувати проти будь-яких дій суду чи головуючого, то робити це належить у стриманій і коректній формі. Точно таку саму стриманість належить виявити й у випадках, коли захиснику доводиться наполягати на виконанні судом тих чи інших процесуальних правил.

Що б не відбувалося, у таких випадках адвокат повинен твердо, але коректно наполягати на своїх вимогах і просити суд занести їх до протоколу судового засідання, як це допускається законом.

Закон дозволяє захиснику, з дозволу суду, робити окремі заяви, які теж слід просити внести до протоколу судового засідання. Такі заяви зазвичай слугують засобом зафіксувати в протоколі судового засідання будь-які неправильності в діях суду, головуючого, прокурора чи інших учасників процесу.

Але, звичайно, такого роду заяви належить робити у випадках значних, не зупиняючись на несуттєвих для правильного перебігу процесу відхиленнях.

Може статися, що в судовому засіданні створюється обстановка, що ускладнює захиснику здійснення його обов’язків. Така обстановка може створюватися внаслідок неправильних дій головуючого чи прокурора, за відсутності належного впливу з боку головуючого. У таких випадках, звичайно рідкісних, але все ж таких, що іноді бувають, захисник повинен вжити всіх залежних від нього заходів для відновлення нормальної обстановки в судовому засіданні. Він повинен виявляти незмінну повагу до суду, наполегливо просити суд створити для адвоката-захисника умови, які дозволили б йому в міру його сил допомогти суду при розгляді справи.

Але за всіх умов захисник не має права вживати будь-яких дій, здатних порушити правильний перебіг судового процесу і, тим більше, ні за яких умов не має права залишити зал судового засідання, перешкодивши таким чином подальшому розгляду справи судом.

Захисник може вимагати занести до протоколу важливі з його точки зору обставини. Якщо вони з тих чи інших причин занесені до протоколу судового засідання не будуть, захисник може подати зауваження на протокол судового засідання. Про те, що сталося, він повинен повідомити Раду адвокатів Одеської області, членом якої він є.

Правило № 3 Стриманість і самоконтроль

Як уже зазначалося, повага до суду — основний принцип поведінки захисника під час судового засідання та поза ним — у всіх випадках.

Стриманість і спокій захисник повинен виявляти в усіх випадках щодо всіх учасників процесу.

Втрата стриманості та спокою відбивається й на діяльності самого захисника — він не може належним чином ретельно й обдумано вести свою роботу; це відбивається й на всіх тих, з ким йому доводиться стикатися в судовому засіданні.

Вносячи елементи запальності у свої дії, захисник шкодить своєму підзахисному.

Захисник повинен усіма допустимими для себе способами уникати будь-чого, що так чи інакше може знизити якість його захисту. Цьому непорушному правилу захисник повинен підпорядкувати кожне сказане ним слово, кожне питання, кожне клопотання.

Цей основний принцип поширюється на все, що робить адвокат і під час судового засідання, і до нього, і в перерві, і навіть після закінчення судового засідання. Захисник повинен незмінно засновувати свої дії, всю свою поведінку до найдрібніших подробиць на усвідомленні: за ним, за захисником, завжди стоїть життя, доля людини й майже завжди — доля близьких цієї людини.

Можливо, у декого твердження це викличе подив: адже це ж само собою очевидно. І все ж таке очевидне правило часто порушується. Відома, наприклад, звичка деяких захисників пропонувати питання, вже раніше запропоновані; пропонувати безліч питань, по суті зовсім не потрібних.

Правило № 4 Відображення проробленої роботи в захисній промові

Захисник, беручи участь у судовому розгляді справи, повинен бути гранично стислим, не допускаючи, звичайно, шкоди в ясності заради досягнення стислості. Не лише в кількості та формі словесного вираження, а й у жестах, у клопотаннях і в заявах захиснику необхідно дотримуватися міри.

Дотримуючись цього правила, захисник досягає й ще одного вельми суттєвого результату. Усе те, що захисник робить у судовому засіданні, має знайти відображення в його захисній промові, у якій він може торкнутися лише суттєвих обставин. Отже, захисник усіма доступними й законними способами протягом усього розгляду справи повинен вишукувати в матеріалах справи суттєве й важливе в інтересах його підзахисного.

Потрібно уникати несуттєвого. В Одесі часто буває, що адвокат прагне виявити в матеріалах справи процесуальні порушення, суперечливості, неясності, неточності. Немає сумнівів, що в результаті цього можуть бути зроблені висновки про неправильності досудового розслідування; про недостатню глибину дослідження матеріалів або якісь інші. Але дуже часто такого роду недоліки мають характер дрібниць, що не впливають на суть пред’явленого обвинувачення.

Захиснику не слід відволікати увагу суду, та й власну, цими несуттєвими фактами й намагатися на них засновувати спростування обвинувачення.

Нехай захисник навіть і має рацію в кожному окремому пункті таких своїх тверджень. Але їхня незначущість, відсутність конкретних висновків, що тягнуть суттєві наслідки, лише підривають авторитет адвоката, знижують користь, яку могла б принести його діяльність суду та підзахисному.