Визначення і фіксація слідів на місці ДТП

Використання знань адвоката сприяє повноті, об’єктивності та всебічності дослідження обставин пригоди, виявлення слідів та інших об’єктів, що містять доказову інформацію. Основними завданнями, при вирішенні яких може знадобитися адвокат з ДТП, є: На місці ДТП об’єктами огляду …

Основними завданнями, при вирішенні яких може знадобитися адвокат з ДТП, є:

оперативне виявлення, фіксація слідів та інших об’єктів, що мають значення для аналізу механізму пригоди;
визначення технічного стану транспортного засобу в момент ДТП;
збір інформації про марку, модель, особливості транспортного засобу, що зник з місця пригоди;
установлення технічних причин та умов, що сприяли виникненню ДТП.

На місці ДТП об’єктами огляду мають бути: дорожнє полотно, дорожні знаки, перешкоди штучного або природного характеру, транспортні засоби, їхні сліди, тіла загиблих тощо.

Однією з особливостей огляду місця ДТП є невідкладне його проведення з метою забезпечення повноти, всебічності й об’єктивності дослідження обстановки на місці пригоди. Інтенсивний рух транспорту і пішоходів, зміна погодних умов можуть змінити фактичну обстановку, знищити або пошкодити сліди та інші речові докази.

Сам хід подій та їх наслідки виникають у результаті взаємодії чотирьох основних елементів: дорожньої обстановки, транспортного засобу, водія і перешкоди.

Якщо розглядати такий елемент, як дорожня обстановка, то вона сама по собі та її окремі деталі можуть бути технічною причиною ДТП, а саме: незадовільне планування доріг; недосконалість дорожнього покриття, споруд і засобів регулювання, дефекти дорожнього полотна; мала пропускна здатність вулиць; незадовільна оглядовість, особливо на перехрестях; погана видимість, у тому числі й у темряві, в умовах туману, пересіченої місцевості, на поворотах; відсутність освітлення або погана видимість дорожніх знаків і вуличних магістралей і вкрай несприятливі метеорологічні умови тощо.

Другий елемент — транспортний засіб — може бути найбільш активним у розвитку механізму ДТП.

Усі автотранспортні засоби можна поділити на дві групи:

Транспортні засоби, що мають несправності, особливо тих агрегатів і вузлів, що впливають на безпеку руху.
Транспортні засоби справні, але з інших технічних причин об’єктивного характеру брали участь у ДТП.

Третій елемент ДТП — водій — потребує специфічного дослідження на місці пригоди у вигляді огляду з метою визначення його психофізіологічного стану (зокрема, чи не перебував він у стані алкогольного сп’яніння або в хворобливому стані, а також які його навички керування).

Четвертим і одним із найважливіших елементів ДТП є пішохід або пасажир (перешкода), якщо йому (їм) заподіяно тілесні ушкодження.

На поведінку пішохода істотно впливають: умови його перебування на вулиці (дорозі), наявність тротуарів, переходів, огорож, поганий стан дороги та ін.

Таким чином, однією з особливостей огляду місця ДТП є необхідність дослідження на місці всіх його елементів, механізму їхньої дії та взаємодії.

Місце ДТП завжди залишає на собі відбиток події: сліди кочення, гальмування, бокового ковзання, удару, пошкодження, відшарування, подряпини, переміщення тощо. На транспортному засобі можуть бути сліди контакту з людиною, на людині — сліди контакту з транспортним засобом.

Усі дані, зібрані на місці ДТП, надалі використовуються при дослідженні механізму пригоди і встановленні його причин.

Загальний огляд

Він починається з ознайомлення із загальною обстановкою місця пригоди в цілому, яка збереглася на момент початку огляду. Слід виконати оглядове орієнтувальне фотографування відповідно до загальних правил фотографування місця пригоди. При оглядовому фотографуванні бажано місце пригоди сфотографувати згори, наприклад, з верхніх поверхів будинків, кузова або даху автомобіля. При фотографуванні слід застосувати прилади (масштабні лінійки великих розмірів, спеціальні квадрати з розмірами сторін 0,2×0,2 м і 0,5×0,5 м або 1,0×1,0 м), які дозволили б потім, у разі потреби, отримати додаткові необхідні розмірні параметри навіть за фотографіями.

У процесі загального огляду уточнюються завдання, які мають бути вирішені при подальшому детальному огляді.

Межі огляду в кожному конкретному випадку визначаються, виходячи з основної мети — виявити сліди і встановити фактичні дані, істотні для виявлення всіх обставин пригоди. Місце ДТП може мати значну протяжність і, як це часто буває, заздалегідь визначити його межі буває складно. Слід рекомендувати і лінійний спосіб огляду.

Зону огляду можна обмежити тільки переконавшись, що слідів або об’єктів, які мають відношення до цього ДТП, за її межами немає.

Детальний огляд

Залежно від характеру ДТП спеціаліст визначає значущість об’єктів, що перебувають на місці пригоди. Послідовність фіксації визначається стійкістю (збереженістю) слідів.

Доцільний такий порядок роботи:

виявлення, фіксація і вилучення слідів, що характеризують транспортний засіб, у тому числі й таких, які зникли з місця пригоди (осколків, розсіювачів, частинок лакофарбового покриття, слідів пально-мастильних матеріалів, охолоджувальної рідини, інших нестійких слідів);
визначення і фіксація даних про дорожні умови та обстановку;
огляд транспортних засобів.

Окремі ділянки (вузли) місця пригоди фіксуються за правилами вузлової фотозйомки: фотографуються транспортні засоби, трупи, різноманітні сліди, неправильно встановлені дорожні знаки, дефекти дорожнього покриття тощо.

Детальна зйомка застосовується для фіксації різних слідів і незначних за розмірами предметів у великому масштабі. До них належать, зокрема, пошкодження на транспортному засобі, на трупі, сліди кочення, волочіння, гальмування, бокового ковзання, деталі, що відділилися від транспортного засобу, інші об’єкти.

При установленні даних про дорожню обстановку визначаються і фіксуються:

Напрямок дороги, вулиці відносно сторін горизонту (за компасом), а також відносно меж населеного пункту.
План дороги (прямий відрізок, перехрестя і його форма, повороти, закруглення дороги, вулиці, у який бік), поздовжній профіль дороги (горизонтальна ділянка, підйом або спуск, їх величина і напрямок).
Поперечний профіль дороги (опуклий, горизонтальний, двоскатний, односкатний і в який бік, величина).
Ширина проїзної частини.
Тип дорожнього покриття (асфальт, асфальтобетон, цементобетон, бетон, бруківка, гравій, пісок, ґрунт тощо).
Стан дорожнього покриття (сухе, мокре, забруднене, укочений або не укочений сніг, мокрий сніг, ожеледь тощо).
Пошкодження дорожнього покриття.
Ширина правого або лівого узбіччя.
Тип покриття узбіччя і його стан (укріплене, м’яке, вкрите щебенем, піском, травою, снігом, льодом тощо).
Пошкодження на узбіччі.
Ширина тротуарів.
Висота бордюрів (у см).
Перешкоди на дорозі, вулиці, узбіччях, тротуарах.
Глибина кюветів.
Довжина укосів кюветів, їх стан.
Дорожні знаки на відстані 300 м в обидва боки від центру місця ДТП, зона дії знаків, правильність їх установлення і стан.
Розмітка проїзної частини в зоні місця ДТП.
Зовнішнє оточення місця ДТП (відкрита місцевість, дерева, будівлі, обриви, укоси тощо).
Спосіб регулювання руху на регульованому перехресті (регулювальник, світлофор, його тип, режим роботи, місце встановлення, справність).
Видимість поверхні проїзної частини по осьовій лінії дороги від центру місця пригоди вперед або назад.
За можливості вимірюється коефіцієнт зчеплення шин коліс транспортного засобу з дорожнім покриттям. При фіксації місцеположення транспортних засобів на проїзній частині необхідно визначити їх координати як по ширині (проїзної частини), причому для «прив’язки» вибирається не менше двох базових точок автомобіля, що визначається, своєю чергою, також двома розмірами; за наявності причепа його розташування фіксується так само. Доцільніше за базову точку на автомобілі приймати точку зовнішнього краю бігової доріжки протектора шини під віссю колеса. За допомогою техніко-криміналістичних засобів фіксуються і вилучаються зафіксовані сліди (або зліпки з них), а також предмети, що мають значення для розслідування (частини і деталі транспортних засобів, осколки скла тощо). Фіксується стан тієї ділянки дорожнього покриття, з якої вилучається слід, вид зафіксованого сліду, його розміри, особливості, ознаки, що вказують напрямок руху.

Крім цього, слід зафіксувати:

Вид, тип транспортного засобу, його марку, модель, держномер.
Положення механізмів керування, зовнішніх світлових приладів і показники контрольних приладів транспортного засобу.
Положення дверей кузова або кабіни і запірних пристроїв бортів вантажної платформи.
Вид вантажу, його габарити, характер кріплення і його кількість.
Моделі, розміри і номери шин (якщо є пошкодження, і їх характер, локалізація і розміри).
Сліди ДТП на транспортному засобі (увігнутості, подряпини, поломки, розриви, відбитки сторонніх тіл тощо, які містяться в кабіні, кузові або зовні транспортного засобу), їх характер, форма, розмірні дані (у трьох вимірах) і положення відносно передньої частини транспортного засобу і поверхні дороги (землі).
Сліди від коліс транспортних засобів, їх характер, форма, розмірні дані (окремого сліду і колії), ознаки напрямку руху, розташування слідів відносно краю проїзної частини дороги і відносно транспортного засобу.

Сліди від коліс транспортного засобу є дуже важливим фактором розкриття механізму ДТП. Їх вивченню і фіксації має бути приділено особливу увагу. Сліди від коліс транспортного засобу, що рухається, можуть утворюватися в результаті кочення коліс, бокового їх ковзання і гальмування (поздовжнього ковзання). Вивчення слідів — складний процес, який потребує знання основних законів слідоутворення і наявності фотознімків експериментальних слідів за різних режимів руху транспортних засобів.

Прямі сліди фіксуються п’ятьма розмірами: довжина сліду, ширина сліду, відстань від початку сліду до одного з узбіч (тротуару), відстань від кінця сліду до цього ж узбіччя (тротуару) і відстань від кінця сліду до транспортного засобу, що зупинився. Якщо слід не прямий, а має дугоподібну форму, то крім цього вимірюється довжина хорди дуги і висота сегмента, який утворений хордою і дугою. До запису розмірних даних записують ознаки, за якими слід віднесено до кочення або до бокового ковзання коліс. Якщо є два сліди, то необхідно обов’язково заміряти ширину кожного з них і відстань між слідами.

Якщо відстань між середніми лініями слідів виявиться більшою, ніж колія транспортного засобу, то в такому разі мало місце бокове ковзання коліс. Бажано до протоколу огляду місця ДТП додати фотознімки слідів коліс транспортного засобу, виконаних перпендикулярно до поверхні дороги з накладенням на дорогу вздовж сліду мірної стрічки з чіткими поділками. Заміри й опис слідів гальмування виконуються так само, як і слідів кочення (або ковзання). Водночас при фіксації слідів гальмування звернути увагу на ознаки, які дозволяють установити відмінності в них, і, відповідно, установити, якими конкретно колесами залишені сліди гальмування — лівими чи правими, передніми, задніми чи всіма.

Якщо в події брали участь двоє або більше транспортних засобів, то опис слідів їхнього руху слід проводити окремо в кожному випадку тільки в напрямку їхнього руху.

Фіксація ознак напрямку руху транспорту особливо важлива, якщо водій транспортного засобу (разом із цим транспортним засобом) зник з місця пригоди. Особливістю фіксації цих слідів є те, що в більшості випадків виникає необхідність їх комплексного дослідження, а це потребує використання комплексу знань із найрізноманітніших галузей науки і техніки (криміналістики, судової медицини, хімії, фізики, ботаніки та ін.). Тому фіксацію і дослідження слідів на місці пригоди має сенс проводити за участю відповідних спеціалістів.

Не менш важливо виявити і правильно зафіксувати відділені й загублені частини транспортного засобу, сліди контакту транспорту на навколишніх предметах та інші сліди.

Часто на місці ДТП виявляються осколки скла транспортних засобів: зона розсіювання осколків та їх концентрація дозволяють зробити висновки про місце пригоди відносно ширини проїзної частини дороги і відстані до орієнтирів. Тому фіксація розташування осколків скла проводиться в такому порядку. Зона розсіювання осколків розкреслюється прямими лініями на квадрати зі сторонами 0,5 м або 1,0 м залежно від площі розсіювання. У кожному з квадратів підраховується кількість зібраних осколків за їх належністю до деталей транспортних засобів (скло фар, підфарників, переднє вітрове скло тощо). На схемі до протоколу огляду місця ДТП зазначається зона розсіювання осколків, а на окремому аркуші міліметрового паперу наносяться квадрати, у яких цифрами зазначається кількість зібраних осколків за їх належністю.

Інші сліди і предмети, їх характер, форма, розмірні дані і положення відносно краю проїзної частини і транспортного засобу.
Труп, його відмітні ознаки, його місцерозташування відносно проїзної частини і транспортного засобу.
Сліди на трупі і його одязі, взутті, їх характер, форма, розмірні дані і розташування відносно підошви (тобто зазначається відстань від підошви до кожного сліду).

Якщо з місця пригоди зник тільки водій (або існує необхідність визначити, хто з осіб, що перебували в салоні автомобіля в момент ДТП, керував транспортним засобом), то необхідно виявити, зафіксувати сліди взуття водія (на ґрунті і на підлозі, у кабіні транспортного засобу), сліди рук (у т. ч. і відбитки пальців) водія на внутрішніх і зовнішніх поверхнях транспортного засобу, волокна і волосся на місці водія, інші сліди або предмети, які можуть про це свідчити.

З метою визначення механізму ДТП необхідно при огляді місця ДТП також визначити:

сліди, що визначають характер і напрямок (смугу) руху транспортного засобу і перешкоди (якщо перед контактуванням переміщувалася);
сліди, що визначають характер взаємодії транспортного засобу з перешкодою, іншим транспортним засобом і пішоходом при контактуванні і після нього.

Зафіксовану в протоколі огляду місця ДТП матеріальну обстановку допомагає з’ясувати схема, яка є додатком до протоколу.

Схема до протоколу огляду місця ДТП має містити такі реквізити:

найменування;
місце вчинення ДТП (назва автомобільної дороги, населеного пункту, вулиці, кілометр, перехрестя, номер будинку тощо);
дата (рік, місяць, число) і час вчинення ДТП;
посада, звання, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала схему;
прізвища, підписи понятих, а також інших осіб, які брали участь в огляді місця ДТП;
умовні позначення, що використовуються при складанні схеми;
масштаб, у якому вона виконана.

Графічній фіксації на схемі підлягають відомості про:

ділянку дороги, де сталося ДТП;
відносно стійкі орієнтири, до яких на схемі здійснюється прив’язка об’єктів або слідів, що мають відношення до ДТП;
транспортні засоби, які брали участь у ДТП, координати їх розташування відносно елементів проїзної частини і стійких орієнтирів;
сліди коліс транспортного засобу — їх розташування відносно елементів проїзної частини, довжина від початку до кожного колеса транспортного засобу із зазначенням розривів, довжини слідів на ділянках із різним покриттям або з різнорідним станом покриття;
потерпілий (труп) — його розташування відносно транспортного засобу, елементів проїзної частини і слідів на місці пригоди;
інші сліди і предмети, що мають відношення до ДТП — розташування частин та інших об’єктів, що відділилися від транспортного засобу (осколки кузова, частини фарби, осколки скла, осипи ґрунту, сліди рідин і масел тощо) відносно елементів проїзної частини транспортних засобів, розміри слідів крові, площі розсіювання осколків скла, осипи ґрунту тощо;
ширина проїзної частини, включно з роздільними смугами;
ширина тротуарів, узбіч, профілю кюветів;
радіус повороту;
розміри ділянок із різнорідним покриттям;
розміри ділянок із різнорідним станом дорожнього покриття;
розміри і розташування дефектів дорожнього покриття;
розташування дорожньої розмітки;
розташування дорожніх знаків і засобів регулювання дорожнього руху;
розташування шлагбаума, засобів сигналізації, дорожніх знаків на залізничному переїзді;
координати місця зіткнення, наїзду відносно стійких орієнтирів.

Схема, як правило, складається безпосередньо на місці ДТП. Використовується бланк, виготовлений з міліметрового паперу розміром 400 х 280 мм у масштабі 1:200 (в 1 см — 2 м).

Якщо на місці ДТП була складена чорнова схема, то її чистовий варіант складається у відділенні поліції. Чорновий варіант схеми також додається до протоколу огляду. Реквізити і зміст чорнового і чистового варіантів мають бути однаковими. Обидві схеми мають бути підписані понятими й особами, які брали участь в огляді, а також слідчим (дізнавачем).

При складанні схеми слід дотримуватися таких рекомендацій:

використовувати спеціальні креслярські прилади (лінійки, лекала тощо);
послуговуватися загальноприйнятими графічними зображеннями об’єктів і умовними позначеннями;
не порушувати масштабності зображення;
якщо є необхідність деталізувати ту чи іншу ділянку схеми;
використовувати винесення фрагментів;
використовуючи кольорові барвники, намагатися уникнути зайвої строкатості, якщо це ускладнює читання схеми.

При проведенні замірів на місці ДТП рекомендується:

послуговуватися стандартною мірною стрічкою (рулеткою). Найзручніша рулетка на тканинній основі довжиною 10–20 м. Для вимірювань невеликих ділянок доцільно мати також рулетку довжиною від 1 до 2 м;
вимірювання проводити під прямим кутом до поздовжньої і поперечної осей проїзної частини;
забезпечувати максимальну точність;
фіксувати точки, між якими проводяться вимірювання;
при фіксації розташування транспортних засобів заміри проводити від центрів осей коліс (допускається також проведення замірів від крайніх габаритних точок);
намагатися проводити заміри в одній базовій лінії.

Установлення місця зіткнення або наїзду проводиться на основі вивчення й аналізу (локалізації, характеру) слідів транспортних засобів на дорозі, слідів деталей транспортних засобів, які пошкоджені при ДТП; слідів на транспортних засобах, слідів взуття, одягу, крові постраждалих і предметів та речовин, що відділилися від транспортних засобів; речей потерпілих; положення транспортних засобів на місці ДТП. Об’єктивна оцінка даних про механізм ДТП дозволяє сформувати версію про те, що сталося, у цілому або її можливі варіанти. Це дуже важливо для оцінки повноти проведеного огляду.

Остаточне з’ясування механізму ДТП часто потребує виконання надалі експертних досліджень і розрахунків, проведення експериментів, тому говорити про технічні аспекти механізму ДТП у процесі огляду експерт має тільки на основі встановлених на місці фактичних даних. Вони можуть бути використані при побудові слідчих версій і в оперативних цілях.

Маючи в розпорядженні дані, що визначають механізм ДТП, можна попередньо судити про технічні причини пригоди, умови її виникнення, момент виникнення небезпеки для руху і про те, у результаті чиїх дій (або їх відсутності) виникло ДТП.

Огляд дороги

Насамперед фіксуються назва дороги (кілометр, назва вулиці, перехрестя) і координати місця пригоди відносно стійких орієнтирів (житлових будинків, адміністративних будівель, дорожніх споруд, щогл ліній освітлення, зв’язку тощо). Вимірювання проводяться з точністю до 1 м.

Потім установлюються такі обставини:

поздовжній і поперечний профілі дороги (спуск, підйом, радіус повороту, горизонтальна ділянка, вершина підйому, кінець спуску, крива в плані тощо).

Дані про величину і протяжність спуску або підйому, а також радіус повороту (кривої) можна отримати потім у відповідних дорожніх службах і архітектурних управліннях. За відсутності необхідної документації радіус кривої в плані визначають безпосередньо на місцевості. Для цього на осі дороги або по її зовнішньому радіусу в межах кривої фіксуються дві довільно вибрані точки так, щоб величина хорди, яка стягує дугу кола, була не менше 20 м.

За величину радіуса кривої може бути прийняте значення, обчислене на основі 3–5 вимірювань:

вид покриття проїзної частини дороги (асфальтобетонне, цементобетонне, гравійне, бруківка, ґрунтове тощо) і його стан (сухе, мокре, забруднене, вкрите снігом (укочене або обледеніле), при неоднорідності стану покриття зазначаються розміри ділянок льоду, снігу, мокрого болота тощо);
ширина проїзної частини, розміри роздільних смуг та інших елементів дороги;
дефекти покриття проїзної частини (підвищення, западини, вибоїни, хвилястості), їх розміри і координати відносно елементів проїзної частини;
наявність дорожньої розмітки (якої саме);
ширина тротуару, узбіччя, висота бордюрів, профіль кювету, їх стан (сухі, мокрі, забруднені, вкриті снігом);
наявність на тротуарі, узбіччі або прилеглій території по обидва боки дороги дорожніх споруд, металевих або інших загороджень, кущів, дерев, будівель, щогл, опор тощо, їх розташування відносно проїзної частини, розміри, вплив на оглядовість;
порядок руху, установлений на цій ділянці дороги (односторонній, двосторонній, реверсивний по смугах);
спосіб регулювання руху в місці пригоди;
наявність і тип світлофорів або інших засобів технічного регулювання дорожнього руху, їх справність і режим роботи в момент огляду;
наявність дорожніх знаків, їх дислокація (зазначаються точні координати їх розташування відносно місця ДТП і меж проїзної частини дороги);
зона дії дорожніх знаків;
стан засобів зв’язку, пристроїв і сигналів на залізничному переїзді;
освітлення ділянки дороги (вулиці), джерела світла, місця їх розташування (зазначити, які з них увімкнені в момент огляду);
погодні умови (ясно, сонячно, похмуро), наявність опадів (дощ, сніг, завірюха, туман), сила вітру (якщо цей фактор міг вплинути на подію), температура повітря;
стан оглядовості і видимості дороги.

Визначення місця зіткнення транспортних засобів

Визначення місця зіткнення транспортних засобів у багатьох випадках є одним із вирішальних моментів при аналізі механізму дорожньо-транспортної пригоди й оцінці дій її учасників. Успішне вирішення цього питання насамперед залежить від повного, якісного і всебічного огляду місця пригоди, а також виявлення і фіксації слідової інформації.

До основних ознак, які можуть свідчити про конкретне розташування транспортних засобів на проїзній частині при зіткненні, належать:

сліди, які залишив транспортний засіб на місці пригоди, їх характер, розташування, довжина. Це можуть бути сліди тертя, подряпини, які залишають пошкоджені деталі, сліди, які залишає рідина (вода, масла, бензин та ін.). Вони допомагають визначити траєкторію зближення транспортних засобів, їх віддалення один від одного, а також визначити місце зіткнення;
сліди (траси), які утворилися після зіткнення об’єктів, що відділилися від транспортних засобів. Це можуть бути подряпини, вибоїни, сліди тертя, які утворилися вантажем, що випав, або деталями, що відділилися;
розташування ділянки дороги, де скупчилися окремі дрібні деталі (частини). Це може бути земля, яка відділилася від нижніх частин автомобіля, шматки бруду, льоду, осколки скла, пластмаси, рідина, що вилилася;
розташування на дорозі причетних до ДТП об’єктів;
розташування і концентрація отриманих транспортними засобами при зіткненні пошкоджень. В окремих випадках вони можуть свідчити про те, на якому боці дороги могло бути зіткнення.

На практиці адвокат, який з’ясовує обставини ДТП, має далеко не всю наведену вище інформацію. Деякі ознаки взагалі не властиві певним зіткненням, інші не зафіксовані належним чином (без замірів), не виявлені. Тому в кожному конкретному випадку при визначенні зіткнення потрібно брати до уваги тільки ті інформативні ознаки, які належним чином зафіксовані у відповідних матеріалах.

Слід зазначити, що при зіткненні транспортних засобів, як правило, на дорозі залишаються сліди (інформативні ознаки), які свідчать про їх розташування в момент контакту. Однак огляд місця пригоди нерідко проводиться неякісно, і сліди не фіксуються. Тому необхідно дуже ретельно обстежити місце зіткнення і належним чином фіксувати всю слідову інформацію. Для аналізу механізму ДТП важко переоцінити отриману на місці пригоди інформацію. Натомість утрачену інформацію (належним чином не зафіксовану) у майбутньому дуже важко, а частіше неможливо відновити.

Нижче наведені основні ознаки, які свідчать про місце зіткнення:

різке відхилення сліду від первісного напрямку, яке виникає при ексцентричному ударі по транспортному засобу, ударі по передньому колесу;
поперечне відхилення сліду, яке виникає при центральному ударі і незмінному стані передніх коліс. Незначне поперечне відхилення сліду можна виявити, розглядаючи його в поздовжньому напрямку з незначної висоти;
слід бокового зміщення незаблокованого колеса, який виникає в момент зіткнення в результаті поперечного зміщення транспортного засобу або різкого повороту передніх коліс. Такі сліди, як правило, малопомітні;
припинення або розрив слідів юзу, що виникає в момент зіткнення в результаті раптового підвищення навантаження і порушення блокування колеса або відриву колеса від поверхні дороги;
слід юзу одного колеса, на яке припав удар, що заклинив його (іноді на короткий проміжок часу). При цьому необхідно враховувати напрямок утворення сліду (виходячи з розташування транспортних засобів після зіткнення);
сліди тертя об дорожнє покриття деталей пошкодженої ходової частини. Такі сліди переважно починаються біля місця зіткнення;
сліди пересування обох транспортних засобів. Місце зіткнення визначається в точці перетину напрямків цих слідів з урахуванням розташування транспортних засобів у момент зіткнення, а також розташування на них деталей, які утворили сліди.

Однією з найінформативніших ознак, які досить точно вказують на місце зіткнення, є розташування землі (ґрунту), яка відділилася під час зіткнення. При ударі земля відділяється від деталей, які деформуються (крила, бризковики, днище кузова та ін.), і падає на дорогу практично на місці зіткнення. Якщо транспортний засіб сильно забруднений (їзда ґрунтовою дорогою в дощову погоду та ін.), то при зіткненні земля може відділятися і від інших його частин. Тому на місці пригоди важливо з’ясувати не тільки від якого транспортного засобу відділилася земля, але і з якої його частини. Земля, яка відділяється від різних транспортних засобів, як правило, відрізняється за кольором і кількістю. У разі потреби можна призначити хімічну експертизу для визначення, від якого транспортного засобу відділилася земля.

При зіткненні транспортних засобів переважно пошкоджуються (розбиваються) пластмасові і скляні деталі, їх осколки розлітаються в напрямку руху автомобіля й осідають на дорозі у формі еліпса. При цьому дрібні осколки, а також дрібні шматочки землі розташовуються ближче до місця зіткнення. Відстань від місця зіткнення до найближчої межі еліпса приблизно дорівнює відстані, яку в поздовжньому напрямку долають осколки за час вільного падіння.

У тому разі, коли пересування осколків по поверхні дороги ускладнюється (поверхня мокра, наноси бруду, ґрунтова дорога, бруківка та ін.), місце зіткнення можна визначити точніше.

З огляду на знаходження дальньої межі розташування осколків можна визначити місце зустрічного зіткнення. Якщо транспортні засоби мали однотипні вироби зі скла і характер їх пошкодження аналогічний, то максимальна відстань, на яку вони можуть бути відкинуті в поздовжньому напрямку по дорозі, прямо пропорційна квадратам їх швидкостей у момент зіткнення.

Слід зауважити, що при зіткненні частина осколків може залишитися на капоті, пересуватися разом з автомобілем і впасти на дорогу в місці зупинки автомобіля. На це потрібно звертати увагу при огляді місця пригоди і враховувати при визначенні зіткнення.