Допомога адвоката при підготовці та призначенні експертизи

Визначальним фактором якості послуг адвоката у кримінальних справах є широке використання даних технічних, природничих та інших наук для виправдання підзахисного або пом’якшення покарання. Однак не всім відомо, яку допомогу може надати сучасна експертиза у вирішенні складних питань щодо ДТП, інформаційних технологій, медицини, почеркознавства тощо. Ще більше недооцінюється роль і допомога адвоката при підготовці та призначенні експертизи й допиті експертів.

Запропонована стаття розкриває читачеві, наскільки важлива допомога адвоката в питаннях, пов’язаних із проведенням експертиз у кримінальній справі.

У період підготовки до судового розгляду адвокат знайомиться з усіма матеріалами справи, зокрема й з тими, що стосуються вже проведеної експертизи. Ознайомлення з цими матеріалами допомагає адвокату окреслити коло питань, які ще не з’ясовані, але можуть бути висвітлені під час проведення в судовому засіданні додаткової або нової експертизи.

Вивчення експертизи адвокатом

У період підготовки до судового розгляду одеські адвокати у кримінальних справах знайомляться з усіма матеріалами справи, зокрема й з тими, що стосуються вже проведеної експертизи. Ознайомлення з цими матеріалами допомагає адвокату окреслити коло питань, які ще не з’ясовані, але можуть бути висвітлені під час проведення в судовому засіданні додаткової або нової експертизи.

Перед тим як розпочати вивчення висновку експерта, адвокат повинен ретельно вивчити матеріали справи, пов’язані з вихідними для експертизи даними, та матеріали, що містять посилання на висновок експерта. До останніх насамперед належить обвинувальний висновок, складений слідчим або прокурором. Усі посилання в обвинувальному висновку на проведені дослідження та висновки експерта мають бути перевірені, а за потреби дослівно виписані, що дає можливість у ході подальшої роботи з вивчення матеріалів справи зіставляти їх із відповідними формулюваннями висновку експерта. Аналізуючи експертний висновок, потрібно не випускати з уваги, що висновки експерта повинні мати категоричний характер. Лише за цієї умови висновок може бути покладений в основу вироку поряд з іншими доказами у справі. Ми звертаємо на це увагу у зв’язку з тим, що ще трапляються випадки, коли посилання в обвинувальному висновку на ймовірні висновки експертів некритично сприймаються судами і ці висновки використовуються як докази для обґрунтування вироків. Вихідні дані, які використовуються експертами в їхніх висновках, можуть міститися в таких матеріалах справи: протоколах оглядів місць події, планах, схемах, фотознімках, протоколах допитів, оглядів, слідчих експериментів, виходів на місце спільно з обвинуваченими, потерпілими, свідками, документах, фонограмах, кінодокументах, речових доказах тощо.

У процесі вивчення даних, що є вихідними для проведення експертизи, рекомендується робити дослівні виписки з точними посиланнями на аркуші справи. Ця рекомендація зумовлена труднощами, з якими стикається адвокат за необхідності не лише зрозуміти деякі положення даної науки, а й перевірити правильність висновків експерта, який застосував свої спеціальні знання до конкретних обставин даної справи. Якщо адвокат нічого не пропустив і точно зафіксував усе те, що йому може знадобитися при постановці питань обвинуваченому, потерпілому, свідкам, експертам, він отримує можливість у процесі судового слідства оцінити хід і результати досліджень, перевірити висновки, до яких дійшов експерт, який проводив дослідження.

Особливе місце в процесі підготовки до судового розгляду посідає огляд речових доказів. Щоб зрозуміти висновок експерта, розібратися в планах, схемах, таблицях, фотододатках до висновку, адвокату необхідно вивчити ті фрагменти речових доказів і сліди на них, які піддавалися дослідженню.

Якщо адвокат не володіє необхідними знаннями в галузі криміналістики, автотехніки, товарознавства, судової бухгалтерії, судової медицини чи інших наук, на яких обґрунтована дана експертиза, він може скористатися в процесі підготовки спеціальною літературою, довідниками або консультацією фахівця.

Лише після описаної нами підготовки адвокату слід розпочати вивчення висновку експерта. Насамперед має бути встановлена його відповідність вимогам ст. 191 КПК. Висновки, що складаються експертами, які працюють в установах судової експертизи, мають єдину для кожного виду експертизи схему. Відповідно до неї вступна частина висновку містить дані, що становлять великий інтерес для адвоката. Тут перелічуються об’єкти та матеріали справи, піддані дослідженню, викладаються питання, поставлені на вирішення експерта, повідомляються відомості про експерта (прізвище, ім’я, по батькові, посада, спеціальність, освіта, науковий ступінь і звання, стаж експертної роботи), зазначається, які порівняльні або допоміжні матеріали (зразки) представлені, описуються обставини справи, що є вихідними даними для проведення експертизи.

У розділі «Дослідження» адвокат повинен вивчити опис об’єктів і матеріалів, порівнявши цей опис безпосередньо з долученими до справи речовими доказами. Це дозволить усунути будь-які сумніви в тому, що дослідженню були піддані належні об’єкти. Послідовно вивчаючи цей розділ, адвокат знайомиться з усіма методами, які використовував експерт, із застосованою апаратурою, проведеними експериментами, піддає кожен висновок експерта попередній оцінці з урахуванням своїх знань у тій чи іншій спеціальній галузі та відомостей, почерпнутих із літературних джерел, а також із консультацій у фахівців.

Доступність викладу ходу та результатів досліджень, безумовна об’єктивність висновків, ретельність і точність розрахунків, повнота й наукова обґрунтованість висновку, переконливість і наочність ілюстративних матеріалів допомагають адвокату правильно зрозуміти та використати висновки експерта. Дуже допомагають адвокату в його роботі з вивчення висновку короткі й точні формулювання в заключній частині розділу «Дослідження» та в розділі «Висновки». Висновки адвокат повинен зіставити з питаннями, які перед експертом ставилися в постанові про призначення експертизи.

Постановка адвокатом питань перед експертом

У процесі вивчення висновку адвокат готує питання, які він вважатиме за потрібне поставити експерту під час судового слідства. Коло їх має бути суворо обмежене предметом експертизи та обставинами конкретної справи. Водночас питання можуть стосуватися як роз’яснення окремих незрозумілих захиснику чи обвинуваченому розділів висновку, спеціальної термінології, формул тощо, так і теоретичних положень, пов’язаних із науковими основами проведених експертом досліджень, застосованими ним методиками. Під час підготовки питань для експерта слід дотримуватися принципу, щоб відповідь на кожне з них допомогла встановити нові або підкріпити вже встановлені фактичні дані. Якщо, вивчаючи висновок експерта, адвокат переконається, що він потребує доповнення, слід заздалегідь продумати, які питання включити до клопотання про проведення додаткової експертизи.

Активна участь експертів у судовому розгляді здійснюється як шляхом постановки перед ними питань судом, прокурором та адвокатом, так і шляхом постановки самими експертами (з дозволу головуючого) питань перед обвинуваченими та свідками.

В обох випадках важливу роль відіграє адвокат, оскільки, охороняючи законні інтереси підзахисного і відповідно до процесуального закону, адвокат повинен стежити, щоб при постановці питань експерт не виходив за межі своєї компетенції та предмета експертизи. Крім того, адвокат повинен заперечувати проти постановки експертом неточних, неясних, уже з’ясованих, а також навідних питань, у яких тією чи іншою мірою закладена відповідь. Адвокат повинен дуже ретельно і всебічно обдумати кожне своє питання експерту. Поспішна, непродумана постановка питань перед експертом може значною мірою ускладнити або навіть послабити позиції адвоката.

Захисник повинен звести до мінімуму кількість поставлених експертам питань і поставити їм лише такі, відповіді на які він може з певною мірою ймовірності передбачити, і якими він зможе скористатися, спростовуючи обвинувачення або аргументуючи необхідність пом’якшення покарання.

Висловлені нами міркування знаходять своє повсякденне відображення в практиці адвокатів Ради адвокатів Одеської області, які спеціалізуються на кримінальних справах.

Адвокату слід враховувати, що експерт у судовому засіданні ставить питання останнім і, таким чином, має можливість заповнити в межах своєї компетенції все упущене іншими учасниками судового розгляду. Крім того, експерт може використати відповіді обвинувачених і свідків на питання як вихідні дані при підготовці висновку в суді. Сказане зобов’язує адвоката надавати значення кожному питанню експерта та відповідям на ці питання обвинувачених і свідків.

Неабияке значення має форма, в якій відбувається допит у суді обвинуваченого, свідків, постановка перед ними питань експертами, постановка адвокатом питань експертам. Для кримінального процесу єдино прийнятною може бути суто ділова обстановка та суворе дотримання прав кожного учасника судового розгляду, а форма спілкування між захисником та експертом — ввічлива, коректна, пройнята взаємною повагою. У такій обстановці адвокату неважко буде з’ясувати всі питання, що його цікавлять, пов’язані з раніше проведеною експертизою.

У випадках, коли в суді заявляються клопотання про витребування речових доказів і документів, особа, яка заявила таке клопотання, зобов’язана вказати, для встановлення яких саме обставин необхідні додаткові докази. Використовуючи присутність у судовому засіданні експерта, адвокат може з’ясувати в нього, чи можливе отримання тих чи інших доказів методами представленої експертом науки. У деяких випадках, коли неможливо викликати до суду свідка, слід з’ясувати, чи не можна перевірити ті чи інші обставини за допомогою наукових методів доказування. Експерт може дати роз’яснення про доцільність витребування речових доказів і документів. Так, наприклад, експерт-криміналіст може роз’яснити суду, що витребувати в судове засідання рушницю, з якої зроблено постріли три місяці тому з подальшим чищенням і змащенням стволів, недоцільно, оскільки сучасні методи дослідження не дозволяють визначити давність цих пострілів.

Низку вихідних даних для свого висновку в судовому засіданні експерт отримує в процесі допиту обвинувачених, потерпілих, свідків. Так, наприклад, відповідно до ст. 278 КПК при відповіді обвинуваченому, чи визнає він себе винним, йому надається можливість мотивувати свою відповідь. У цих мотивуваннях можуть міститися дані та міркування, що становлять для експерта великий інтерес. Маючи на увазі цю обставину, адвокат умілим допитом підзахисного, потерпілого, свідків може допомогти експерту в підготовці вихідних даних для майбутнього висновку. Цій же меті можуть слугувати і клопотання адвоката про проведення оглядів речових доказів, місцевості та приміщень, проведення судових експериментів, витребування матеріалів, у яких можуть міститися необхідні експерту дані. Висновок експерта, його повнота, обґрунтованість, категоричність насамперед залежать від підбору матеріалів, на підставі якого він дається. Зміна вихідних даних може повністю або частково змінити й висновки експерта. Ось чому роль захисника має бути активною не лише при підготовці питань, допиті експерта та оцінці його висновків, а й при підготовці матеріалів, на підставі яких проводитиметься експертиза.

Ми вже говорили вище, що кожне питання, яке адвокат ставить експерту, має бути добре продумане. Але це не вичерпує роботу захисника над питаннями. Їх слід ставити в такій системі, яка дозволила б експерту переходити від одного питання до іншого, поглиблювати, уточнювати, розгортати відповіді щодо одних і тих самих фактів. Своїми питаннями адвокат повинен зосередити увагу експерта послідовно на кожному факті та з’ясувати все, що цікавить адвоката щодо даного факту, до кінця.

Така постановка питань має багато позитивних сторін, зокрема зручність фіксації питань і відповідей у протоколі судового засідання. Формулювати питання, які ставляться експерту, слід не лише коротко й чітко, а й так, щоб їхня суть була зрозуміла кожному присутньому в судовому засіданні. Виконати це без попередньої підготовки часом не може навіть досвідчений захисник. Тому найправильніше кожне поставлене експерту питання готувати письмово і ставити його після відповідного редагування. Правильній постановці питань допомагає використання спеціальної літератури, в якій наводяться приблизні формулювання питань, що вирішуються тим чи іншим видом експертизи.

Незнання основ експертних досліджень, що перевіряються або здійснюються в судовому засіданні, ускладнює активність адвоката під час судового розгляду. Подолати певною мірою це утруднення допомагає вивчення відповідних підручників, методичних посібників та інструкцій про проведення різних видів експертиз. Без цієї умови не мислиться ефективний захист ні в підготовці вихідних даних проведення експертизи, ні під час проведення окремих експертних дій, ні в постановці питань експерту.

Не маючи уявлення про теоретичні та практичні основи даного виду експертизи, адвокат не зможе належним чином оцінити експертний висновок і підготуватися до допиту експерта в суді.

Якщо ж захисник добре підготовлений до сприйняття наукових і практичних положень, які послужили основою для проведених експертом досліджень, його участь у проведенні окремих експертних дій може виявитися корисною.

Присутність адвоката при проведенні експертних дій

Питання про присутність учасників судового розгляду при експертних дослідженнях є складним і в процесуальному, і в організаційному відношеннях.

Експерти мають безспірне право обговорювати результати досліджень, складати висновки та формулювати висновки за відсутності учасників судового розгляду. Не можуть бути проведені при них дослідження сторонніх на стаціонарній апаратурі, лабораторні експерименти, а також експерименти, пов’язані з небезпекою для оточення. Не можуть бути допущені сторонні особи при проведенні низки судово-психіатричних і судово-медичних досліджень. Заважає експерту й присутність сторонніх осіб, коли він працює з матеріалами справи, науковою та довідковою літературою.

У яких же експертних діях можуть взяти участь судді, прокурор, адвокат? Здається, що це можливо лише при виготовленні експертом тих чи інших копій (наприклад, муляжів, макетів, полімерних зліпків тощо), відтворенні «речової обстановки» місця події, при проведенні окремих експертних експериментів і деяких інших подібних дій. Експерту завжди заважатиме присутність сторонніх осіб, коли він проводить мікроскопічні, хімічні або фізичні дослідження, зокрема вивчає об’єкти в ультрафіолетових променях, здійснює зйомку в інфрачервоних або рентгенівських променях, отримує шляхом відстрілу експериментальні кулі та гільзи тощо. Ось чому не буде виправданою вимога адвоката, який наполягає на тому, щоб експерт проводив у його присутності більшість необхідних досліджень та інших дій.

Нам видається, що нині лише окремі, нескладні експертизи можуть бути проведені в присутності учасників судового розгляду.

Допит адвокатом експерта

Найвідповідальніший етап у діяльності адвоката, пов’язаний із проведеною в судовому засіданні експертизою, настає після оголошення експертом свого висновку. Практика переконує, що лише найпростіший і невеликий за обсягом висновок може бути сприйнятий учасниками судового розгляду на слух. За загальним правилом суддям, прокурору та адвокату необхідний час, щоб ознайомитися з висновком експерта і підготуватися до його допиту. Для того щоб полегшити учасникам судового розгляду їхню працю та зберегти час, необхідний для ознайомлення з висновком, можна рекомендувати експерту подавати суду три примірники висновку (четвертий примірник залишаючи в себе). За цієї умови суд, прокурор, адвокат одночасно можуть знайомитися з висновком і готуватися до допиту експерта. Організаційну допомогу у виготовленні необхідних копій висновку повинен надати суд. Відповідно до закону (ст. 289 КПК) та усталеної практики адвокат і обвинувачений допитують експерта останніми. Тому адвокат повинен ставити лише ті питання, які ще не з’ясовані при допиті експерта суддями та прокурором.

Допит експерта має на меті з’ясування обставин, які мають значення для пом’якшення вини або встановлення невинуватості обвинуваченого.

На жаль, іноді бувають випадки, коли замість питань, спрямованих на досягнення зазначеної мети, адвокат піддає експерта своєрідному іспиту із загальнотеоретичних положень науки, представником якої він є.

Серед деяких адвокатів побутує думка, що вони обов’язково повинні допитувати експерта незалежно від того, чи згодні вони з його висновками чи ні, зрозумілий їм висновок чи незрозумілий.

Подібний допит заради допиту нічого, крім шкоди, обвинуваченому принести не може. Оскільки процесуальний порядок передбачає, що всі питання ставляться експерту з дозволу головуючого, останній повинен усувати ті з них, які не мають безпосереднього відношення до експертизи.

Важко, і навіть неможливо, рекомендувати вичерпний перелік питань, які можуть бути поставлені адвокатом. Можна лише назвати деякі питання загального характеру, що найчастіше ставляться експертам. До їх числа належать:

Якими є наукові основи даного експертного дослідження?
Чому експерт у своєму дослідженні використав одні ознаки та визнав несуттєвими інші?
Чи достатньо було порівняльного матеріалу для виявлення всіх властивостей та ознак даного об’єкта?
Чи всі методи дослідження, необхідні й доступні в даному випадку, були застосовані експертом? Чому ним не був застосований той чи інший метод дослідження?
Чи було в розпорядженні експерта достатньо необхідного лабораторного обладнання та часу для дослідження?
Чи описані і в якій літературі можливості та методи здійсненого експертом дослідження?
Якими даними (літературними, експериментальними, досвідом експертної роботи) керувався експерт, оцінюючи результати порівняльного дослідження?
Чому експерт обмежився встановленням належності досліджуваних об’єктів до роду, виду чи класу (групова належність), а не відповів на питання про тотожність їх (індивідуальна ідентифікація)?
Чому висновок експерта дано в імовірній формі, а не у вигляді категоричного висновку?
Чому щодо одних об’єктів експерт дійшов певного висновку, а щодо інших — до ймовірного або до висновку про неможливість вирішення питання?
У чому причина різних висновків експертів, які досліджували одні й ті самі матеріали?
Чому на ілюстраціях, продемонстрованих у суді, не показані всі ознаки, використані експертом для обґрунтування висновку?

Оцінка адвокатом висновку експерта

Оцінка висновку експерта судом є і в процесуальному, і у фактичному відношенні найважливішою, оскільки результати її втілюються у вироку суду. Але це не означає, що висновок експерта оцінюється лише судом. Адвокат також здійснює оцінку висновку експерта. Поряд з іншими учасниками судового розгляду він вирішує при цьому такі основні питання:

достовірний чи недостовірний висновок експерта, а у зв’язку з цим доведені чи не доведені у висновку встановлені експертом фактичні дані;
яке значення для цілей захисту обвинуваченого мають ці дані.

Перш ніж використати висновок експерта у своїй промові, адвокат зобов’язаний переконатися, що встановлені експертом фактичні дані мають значення для захисту обвинуваченого. Для цього необхідно в сукупності з висновком оцінити всю діяльність експерта в суді, наукову обґрунтованість його усних відповідей на питання, достатність і доброякісність наданих експерту матеріалів, проаналізувати недоліки в його роботі та зіставити висновки експерта з іншими матеріалами справи. Значення висновку експерта для цілей захисту обвинуваченого оцінюється також залежно від ступеня категоричності його висновків.

Певну роль при оцінці роботи експерта та його висновку відіграє особистість експерта. Однак в основу оцінки все ж має бути покладений не авторитет експерта, а наукова обґрунтованість його конкретного висновку.

Для того щоб з найбільшою користю для цілей захисту обвинуваченого використати експертний висновок, адвокат повинен уважно вивчити не лише його зміст і відповіді експерта на поставлені питання, а й скласти собі чітке уявлення про предмет експертизи в цілому. Усе це вимагає від адвоката великої праці, але витрати її цілком себе виправдовують.

Для прикладу пошлемося на практику адвоката Ю. І. Лур’ї, який виступав як захисник К., обвинуваченого у вчиненні вбивства з необережності. Завдання адвоката в цій справі ускладнювалося не лише її незвичністю, а й тією обставиною, що у справі була проведена дуже рідкісна експертиза, пов’язана з прийомами фехтування та методикою навчання цим прийомам. Привертає увагу та обізнаність у професійних питаннях фехтування, з якою адвокат аналізує спеціальні питання цього виду спорту. Такий аналіз і розуміння предмета експертизи можуть виникнути лише в результаті глибокого вивчення матеріалів кримінальної справи, відповідної літератури та консультацій фахівців.

У межах цієї статті ми розглянули лише деякі питання при проведенні експертизи у кримінальних справах в одеських судах. Хочеться, однак, сподіватися, що вона сприятиме усуненню наявних недоліків і вдосконаленню інституту судової експертизи, за допомогою якого сучасні досягнення науки й техніки використовуються в кримінальному процесі.