Повнота захисту адвоката у кримінальному провадженні

Що означає повнота захисту в кримінальному провадженні: обов’язки адвоката за КПК, типові порушення права на захист і як оцінити роботу захисника.

Може здатися, що й питання про помилкову оцінку дій, приписаних обвинуваченому за законом про більш тяжкий злочин, також може не висвітлюватися адвокатом, якщо, на його думку, у діях обвинуваченого взагалі немає складу злочину тощо. Насправді ж, якщо характеристика обвинуваченого, питання про кваліфікацію і про підстави звільнення від покарання будуть виключені з меж доказування захисника і всі зусилля він зосередить лише на спростуванні обвинувачення, захисник ризикує не виконати свій професійний обов’язок адвоката.

Рішення у справі ухвалює не адвокат, і, клопочучи про виправдання, він не має права ігнорувати можливість постановлення обвинувального вироку. У словах «адвокат зобов’язаний… використовувати всі передбачені законом засоби і способи захисту» виражена думка про те, що жодна з обставин, що виправдовують обвинуваченого, пом’якшують або виключають його відповідальність, правосуддю не байдужа, і суспільство і держава розраховують на їх виявлення захисником. Думка адвоката про невинуватість обвинуваченого у кримінальній справі — це ще не визнання такої судом. Захисник не знає, чи буде задоволене його клопотання про реабілітацію, а тому має мобілізувати всі дані справи, сприятливі для підзахисного, навести всі аргументи, що йдуть йому на користь.

Повнота захисту в процесі оскарження вироку

Повнота захисту необхідна і в процесі оскарження. Адвокатська практика в Одесі показує, що все, що підтверджує незаконність і необґрунтованість вироку, має бути наведене в касаційній скарзі і в скарзі в порядку нагляду, складеній адвокатом. Захиснику необхідно вказати на всі порушення, оскільки він не в змозі передбачити, чи оцінить відповідний орган допущене порушення як істотне або неістотне. Крім того, порушення, якщо вони взяті окремо, видаються неістотними, а у своїй сукупності вони можуть бути визнані істотними. Наявність порушень дає загальне уявлення про розслідування і розгляд справи, про недбалість і неуважність до вимог закону. Указівка на це у скарзі підкріплює думку адвоката про необхідність критичного підходу до висновків суду. Посилання на всі порушення закону може мати значення для долі вироку і подальших рішень.

У скарзі адвокат не тільки може, а й повинен обґрунтувати те положення, що навіть при доведеності обвинувачення в суду не було підстав для визначення засудженому такого суворого покарання. У прохальному пункті скарги не вказується на необхідність скасування або зміни вироку. Тут жодної альтернативи немає, висновок один: захисник просить про скасування вироку. Але така скарга міститиме все, що свідчить на користь засудженого, і якщо відповідний орган не погодиться з необхідністю скасування вироку, то зі скарги адвоката можна буде почерпнути підстави для зниження покарання його підзахисному.

Безсумнівно, ставити питання про реабілітацію і в тому ж клопотанні про закриття справи, у тій самій захисній промові, у тій самій касаційній або наглядовій скарзі обґрунтовувати помилковість кваліфікації або питання застосування амністії нелегко. Для цього необхідний досвід адвокатської діяльності, належна правова ерудиція і, звісно, максимум сумлінності в роботі над справою. Але це необхідно, оскільки адвокат не може надавати своїй думці про справу перебільшеного значення і має виявити не деякі, а всі обставини на користь підзахисного. Презюмування законності інтересу обвинуваченого бути реабілітованим жодним чином не звільняє захисника від виявлення пом’якшувальних і всіх інших сприятливих для обвинуваченого обставин.

Досвідчений адвокат у кримінальних справах, роблячи остаточний висновок про невинуватість, знайде місце для позитивної характеристики підзахисного. Захисник може звернутися до суду зі словами про те, що якби обвинувачення і було доведене, то й тоді дії підсудного не можуть кваліфікуватися за тим законом про більш тяжкий злочин, який названий в обвинувальному акті, і дати солідне обґрунтування помилковості кваліфікації тощо. Усе це жодною мірою не свідчить про альтернативну постановку питання захисником. Він не просить винести виправдувальний або обвинувальний вирок. Адвокат наполягає саме на виправданні. Але при цьому він висвітлює й інші сприятливі для підзахисного обставини, щоб суд зміг ними скористатися, якщо вирок буде обвинувальний.

Таким чином, повнота захисту, до якої закон закликає захисника, на нашу думку, належить до одного з основних засад кримінального захисту.