Судова промова адвоката у кримінальній справі за обвинуваченням у залишенні в небезпеці

Судова промова адвоката А. І. Носова на захист Ранова: зразок захисту в кримінальній справі, коли обвинувачення ґрунтується на непрямих доказах.

ПРОМОВА АДВОКАТА А. І. НОСОВА НА ЗАХИСТ РАНОВА.

Короткий зміст справи.

У річці Урал потонув 16-річний підліток Арамов, у зв’язку з чим 23-річному Сергію Ранову було пред’явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 127 КК.

П’яні підлітки Арамов і Макін із хуліганських спонукань побили душевнохворого Олега Ранова, брата Сергія, і втекли. Батьки Олега Ранова, дізнавшись про побиття сина, стали переслідувати підлітків, щоб затримати їх. Рятуючись від переслідування, підлітки вирішили переплисти рукав річки Урал і сховатися на острові. Макін насилу дістався острова, а Арамов, рука якого була в гіпсовій пов’язці, переплисти річку не зміг. У той час, коли він перебував у воді і його зносило течією в основне русло річки, на берег прибіг Сергій Ранов і кинувся у воду. Але, підпливши до Арамова, допомоги йому не надав, а повернувся назад. Арамов потонув.

Сергій Ранов обвинувачувався в тому, що він поставив Арамова в небезпечний для його життя стан, не надав йому допомоги, хоча мав можливість зробити це без ризику для свого життя.

Ранов винним себе не визнав і пояснив, що, дізнавшись про побиття брата, прибіг на берег Уралу, почув крики «тоне» і кинувся в річку для порятунку потопаючого. Коли він підплив до нього і схопив його за руку, намагаючись урятувати, то відчув, що це йому не під силу. Злякавшись, що він сам може потонути, Ранов кинув Арамова і поплив.

Справа Ранова неодноразово розглядалася в різних судових інстанціях. Вона закривалася обласною прокуратурою за відсутністю складу злочину. З тих самих підстав він був виправданий народним судом, потім після скасування виправдувального вироку визнаний винним і засуджений за ч. 2 ст. 127 КК до 2 років позбавлення волі.

Розглядаючи справу втретє, народний суд м. Гая Оренбурзької області визнав Ранова винним і призначив йому покарання в межах відбутого 10-місячного строку позбавлення волі.

Виступ адвоката у кримінальній справі.

Товариші судді!

Під час весняної повені, коли Урал-річка широко розлилася, сім’ю Арамових спіткало тяжке горе. Потонув 16-річний Валерій Арамов, єдиний син у сім’ї. Тонув він на очах десятка людей, які бачили, як він гине, чули його заклики про допомогу, але не зробили й кроку, щоб його врятувати. Згадайте показання студентів, які стояли на березі острова і чули крики Арамова, що волав про допомогу: «Врятуйте, озолочу!»

Коли Валерія не стало, ці люди розійшлися по домівках і зайнялися своїми звичайними справами.

І тільки одна людина не стала спокійно й байдуже спостерігати, як захлинається потопаючий. Він, не замислюючись, з ходу кинувся у воду рятувати. Це був Сергій Ранов.

І дивуєшся, що саме він опинився на лаві підсудних.

Як могло статися, що людина, яка намагалася врятувати потопаючого, сама опинилася на лаві підсудних і притягнута до кримінальної відповідальності?

На жаль, нещасні випадки на річці Урал, підступній річці, особливо у весняну повінь, — не рідкість. Тільки за весняно-літній сезон у районі м. Уральська потонуло кілька людей, не рахуючи Арамова. Однак жодного разу не порушувалася кримінальна справа і жодну людину не притягували до відповідальності за ненадання допомоги потопельнику.

Розслідування цієї події, здавалося б, не мало становити особливої складності, оскільки причина загибелі підлітка цілком ясна: перебуваючи в нетверезому стані, Арамов разом зі своїм другом Макіним вирішив перебратися через холодну й бурхливу річку і не розрахував своїх сил, забув про хвору руку у важкому гіпсі.

Однак справжня причина цього нещасного випадку була забута серед безвідповідальних вигуків, що лунали в натовпі людей на березі, коли туди прибігли збожеволілі від горя близькі Валерія.

Чого там тільки не кричали: «Утопили!», «Убили!», «Заштовхали у воду!» А 14-річна Надя Каренко, яка, як тепер з’ясувалося, до пуття сама нічого не бачила, перша пустила чутку про вбивство. Згадайте показання в суді свідка Командровської із цього приводу: до неї, захекавшись, прибігла Надя Каренко і сказала: «Чи можна зателефонувати Арамовим? Їхній син потонув». І додала: «Його дядько Ранов утопив».

Саме під враженням цих чуток у рідних потонулого підлітка склалося переконання, що Сергій Ранов утопив Валерія.

Ось що написав дід Арамова в заяві на ім’я прокурора міста про притягнення до відповідальності Сергія Ранова за вбивство його онука: «Тоді я подумав: ага, ти з помсти за брата втопив мого онука. І коли він (Ранов) показав місце, то я сказав: Це ти втопив мого онука».

Але було б півбіди, якби справа обмежилася лише припущеннями родичів потонулого підлітка. Сталося те, що важко собі уявити.

Родичі підлітка Арамова найактивнішим чином втручалися в хід розслідування у справі. Вони зустрічалися зі свідками, розмовляли з ними, робили свої висновки, а потім подавали ці висновки слідчому. Подібне паралельне розслідування найнегативнішим чином позначилося на якості слідства. Виходило так, що свідки спочатку давали одні показання, потім ці показання змінювали. Особливо нестійкими були показання неповнолітніх свідків, з якими попередньо розмовляли родичі потонулого підлітка.

Ще більш згубний вплив справив на весь хід слідства й особливо на свідомість родичів потонулого висновок молодого судово-медичного експерта, який мав невеликий досвід практичної роботи і проводив дослідження трупа, виявленого через 20 днів після того, що сталося. Це був помилковий висновок про те, що на трупі, у ділянці лівого ока, виявлена гематома прижиттєвого характеру.

На жаль, не тільки родичі потонулого, але й юристи, які розслідували справу, опинилися в полоні цього висновку. І грізний привид неіснуючої гематоми протягом тривалого часу витав навколо справи, надаючи нещасному випадку видимості тяжкого злочину — умисного вбивства.

Припускалася думка про насильницьку смерть потонулого, хоча висновок судово-медичного експерта про наявність гематоми перебував у суперечності з іншими доказами — показаннями очевидців. Адже ніхто зі свідків не показував, що Ранов завдавав ударів Арамову.

Таким чином, версія про насильницьку смерть Арамова виявилася неспроможною ще на стадії досудового слідства. Усе, здавалося б, ясно.

Справа підлягала закриттю, а Ранов — звільненню з-під варти, але, на жаль, цього не сталося. Виявляється, не так-то легко відмовитися від обвинувачення.

І Ранова притягли до відповідальності за ч. 2 ст. 127 КК за обвинуваченням у тому, що він поставив Арамова в небезпечний для його життя стан і, незважаючи на наявну можливість, не надав йому допомоги.

Грізний висновок некомпетентного експерта залишався у справі. Він створював у потерпілих упевненість у тому, що Ранов убивця, він непомітно справляв певний психологічний вплив і на суд.

І тільки згодом, коли була проведена нова експертиза з ексгумацією трупа, істину було, нарешті, відновлено.

Висококваліфіковані експерти — кандидати медичних наук Ширман і Конін переконливо показали помилковість висновку молодого експерта. Виявляється, зміна кольору шкірних покривів, різко виражена при далеко зайдених стадіях гнильного процесу, просочування м’яких тканин обличчя кров’ю внаслідок тривалого перебування трупа у воді, особливо обличчям униз, могли бути і були першим експертом помилково прийняті за гематому навколо лівого ока.

І лише після цього не тільки обвинувачення, але й підозра в тому, що Ранов убивця, були остаточно розвіяні.

Але все ж обвинувачення за ч. 2 ст. 127 КК було пред’явлено Ранову, і за цією статтею він відданий до суду.

Чи правильне це обвинувачення?

Протягом шести днів ми ретельно досліджували всі обставини справи. Було допитано 50 свідків і 2 експертів.

Показання цих 50 свідків, природно, неоднорідні. Одні свідки — безпосередні очевидці того, що сталося. Це сторож водокачки Столбова, студенти Ларіонов, Сомов, Хрульов і Кудряшов, підліток Макін, батько підсудного Ранова.

Інші, і зокрема підлітки Надя Каренко, її подруга Морева, спостерігали за розвитком подій з берега річки, де їм заважали кущі, дерева і значна відстань. Вони, звичайно, не могли всього бачити.

У судовому засіданні, після допиту всіх свідків, з’ясувалося, що для суду мають значення показання 15 свідків.

Особливе місце посідають свідчення водолазів, які обстежили дно річки й місце загибелі підлітка.

Товариші судді! При оцінці показань свідків вам слід урахувати, що батьки потонулого підлітка намагалися впливати не тільки на органи слідства, але й на свідків.

І далеко не всі свідки встояли проти цього впливу.

На щастя, свідки-очевидці, зокрема студенти, зуміли зберегти власну думку і розповіли суду правду про загибель Арамова. Тому їхні показання є найбільш достовірними, звичайно, з певними поправками на недосконалість людської пам’яті та індивідуальне сприйняття й оцінку подій.

Слід із граничною обережністю поставитися до оцінки показань підлітків Макіна і Наді Каренко.

Макін — особлива фігура в цьому процесі. Адже Макін прийшов до суду під конвоєм, бо після загибелі Арамова Макін встиг вчинити тяжкий злочин — розбійний напад і був засуджений на тривалий строк позбавлення волі.

Усе почалося з малого — з пиятики, а закінчилося загибеллю товариша, а потім в’язницею. Адже це Макін втягнув Арамова в пиятику того дня. Це він, Макін, спровокував Арамова побити душевнохворого Олега Ранова. І він же, будучи на рік старший за Арамова, став ініціатором «героїчного вчинку» — переплисти річку Урал, рятуючись від переслідувань батька Ранова.

Макін був веселий того дня. У відповідь на резонні умовляння Ранова Василя — вийти з води — він став кричати, що краще потонути, ніж потрапити до витверезника і платити штраф 25 руб. І в річку Макін пішов, тягнучи за собою Арамова, з піснею «А нам усе одно…»

Причому Макін чудово знав, що в Арамова рука в гіпсі, йому не переплисти річку. І він, друг, нічого не зробив для того, щоб допомогти Арамову, коли той став тонути.

Показання Макіна продиктовані лише одним бажанням: уникнути відповідальності за свої дії.

Це він, по суті, поставив Арамова в небезпечний для життя стан, а коли той став тонути, нічого не зробив для його порятунку.

Макін добре розуміє свою вину і намагається обілити себе як в очах правосуддя, так і перед сім’єю Арамова, усіляко очорнюючи Сергія Ранова.

Критичного ставлення до себе вимагають і показання іншого підлітка — Наді Каренко. Це дівчинка, дуже ласа на сенсаційні чутки, фантазерка, яка легко піддається навіюванню.

Установлено, що в ході досудового слідства Надя Каренко неодноразово відвідувала квартиру Арамових і під впливом розмов із батьками Валерія потім давала явно неправдиві показання, видаючи за дійсне те, що чула від них. І лише після того, як вона зрозуміла, який тяжкий гріх бере на свою душу, даючи неправдиві показання й обмовляючи Ранова, вона розповіла суду правду.

Після цих попередніх зауважень слід проаналізувати правильність правової оцінки дій Ранова.

Із цією метою необхідно відтворити події, що мали місце, під кутом зору відповідності вчинків Ранова вимогам закону.

Ранов обвинувачується в тому, що він поставив Арамова в небезпечний для життя стан. Чи так це?

Весь хід судового слідства з очевидністю показав, що Арамов з ініціативи Макіна і під впливом алкоголю сам добровільно поставив себе в небезпечний для життя стан, без будь-якого впливу на нього з боку Сергія Ранова.

Причому сталося це задовго до приходу на берег Ранова. Із цього приводу навіть такий свідок, як Макін, пояснив: «Коли ми пливли, то Арамов сказав: не можу пливти, потону. Я допоміг йому вибратися на мілководдя. Батько Ранова кликав нас на берег, але ми не пішли. Він нам не погрожував. Ранова Сергія на березі в цей час я не бачив».

Ці показання Макіна підтвердили студенти Ларіонов, Кудряшов, Сомов, які стояли на березі острова, і батько обвинуваченого В. Ранов. Дозволю собі нагадати вам показання одного з очевидців — Ларіонова: «Я побачив, — показав він, — що двоє підлітків стоять у воді й розмовляють із чоловіком. В одного я помітив бинт на руці. Чоловік пропонував їм вийти з води, а вони били по воді руками, а потім заспівали пісню «А нам усе одно» і попливли в наш бік. Один із них добряче втомився (це був загиблий), він кричав у наш бік: Хлопче, врятуй, озолочу! Потім вони зупинилися, про щось порадилися і поплив тільки Макін. Видно, що він плив насилу, і я допоміг йому вийти з води. Макін і Арамов уже пливли через річку, коли на березі з’явився Ранов і теж поплив».

По суті, такими ж є показання іншого очевидця подій — Сомова. Ці два свідки, а також Столбова і Кудряшов стверджують, що Сергій Ранов з’явився на березі тоді, коли Валерій Арамов наближався до основного русла річки Урал, тобто в той час, коли він уже перебував у небезпечному для його життя стані. Ранов, показують усі свідки-очевидці, кинувся в річку і поплив до Арамова рятувати його.

Валерія стало зносити течією в основне русло річки, і в цей момент на березі з’явився Сергій Ранов, — так показав той самий свідок Ларіонов, — Сергій кинувся у воду і поплив по діагоналі до зустрічі з Валерієм, у воді близько 30 метрів. Вони точно пливли. Я бачив, що Сергій його рятував. Вони одночасно важко, повільно пливли. Я бачив, як вирувала вода від ніг.

Як же за такого стану можна визнати Ранова винним у тому, що він поставив Арамова в небезпечний для життя стан? Органи досудового слідства хочуть нас запевнити в тому, що Сергій Ранов нібито мав можливість без ризику для власного життя врятувати Арамова, а замість цього залишив його без допомоги, завідомо знаючи, що той потоне.

При цьому як доказ вини Ранова обвинувачення посилається на його молодість і хороший фізичний розвиток. Більше того, значна частина обвинувальної промови в суді була присвячена тому, що

23-річний Ранов не міг не знати, як рятувати потопаючого. Але дозвольте запитати, звідки відомо товаришу прокурору, що Ранов знає способи порятунку потопаючого?

Водночас цілком ігноруються важливі об’єктивні фактори. Відомо, що навесні річка Урал має бурхливу і стрімку течію, безліч виру. У період весняної повені річка виходить із берегів і рівень води навіть на мілководді основного русла сягає 3-4 м глибини. Вода дуже холодна.

Водолаз Козирєв, який має 30-річний досвід рятувальної служби, обстеживши місце, де потонув Арамов, у суді пояснив, що в тому місці в ту пору року врятувати підлітка вплав було б не під силу не тільки одній людині, але навіть і двом.

Якщо до цього додати, що сам Ранов теж був в одязі, який сковував його рухи, що вода була дуже холодна, кругом вири, а він не мав досвіду порятунку потопаючих, то стає цілком очевидним, що його власне життя в цих умовах наражалося на найсерйознішу небезпеку.

Згадаймо, що показав із цього приводу сам Ранов: «Я підплив до потопаючого, обличчя не бачив. Руки в нього були ніби розсунуті в сторони. Я схопив його за руку. Коли тягнув його за руку, то він ніби зробив рух у мій бік, бачу — він простягає руку, намагаючись ухопитися за мене. Я ніколи не рятував людей у воді, і в мене майнула думка, що якщо він ухопиться за мене, то я можу разом із ним потонути. Тоді я кинув його і поплив до берега в бік острівця. Я був наляканий, що сам можу потонути, і не знав, яких заходів потрібно вжити для порятунку потопаючих».

Таким чином, коли Ранов намагався надати допомогу Арамову, він сам опинився в небезпечному для життя стані і водночас навіть ціною власного життя він не зміг би врятувати потопаючого. Очевидно, що за такого стану немає рішуче жодних підстав для визнання Ранова винним за ч. 2 ст. 127 КК.

І, нарешті, товариші судді, останнім за порядком, але далеко не останнім за значущістю аргументом є оцінка особи підсудного.

Нам багато що стало відомо про життя Ранова. Ми знаємо, як відгукуються про нього товариші по роботі, комсомолу, по спорту. І всі розповідають про нього тільки хороше. Ранов закінчив технікум, влаштувався працювати на завод і проявив себе там активним комсомольцем, відмінним працівником, неодноразово преміювався.

Виникає питання: чи міг цей чудовий молодий чоловік на очах у батьків, сусідів по вулиці, знайомих дозволити собі безчесний вчинок? Ні, не міг. Такий вчинок несумісний з його життєвими принципами, з усім його способом життя.

Ми всі зі співчуттям ставимося до невтішного горя матері Валерія, яка втратила сина. Ми розуміємо, як важко їй змиритися з думкою, що з життя пішов юнак, який тільки починав життя, її син. Але це щире співчуття не повинно повести нас хибним шляхом утвердження вини невинного.

І хотілося б сподіватися, що, ідучи з цього процесу, батьки потонулого підлітка теж, нарешті, зрозуміють, від чого так трагічно обірвалося його життя і хто насправді винен у передчасній загибелі їхнього сина.

Усі матеріали справи з очевидністю відповідають на це питання. Справжня причина його загибелі — зловживання алкоголем і нерозбірливість у виборі друзів.

Товариші судді! Ранов не винен. І тому я прошу про його виправдання.

Читайте також:

Промова адвоката на захист обвинуваченого у вбивстві

Промова адвоката на захист обвинуваченого в хабарі

Промова адвоката на захист обвинуваченої в незаконному аборті

Промова адвоката на захист обвинуваченого у зґвалтуванні

Захисна промова адвоката у справі про ДТП

Судова промова адвоката на захист обвинуваченого у вчиненні воєнних злочинів

Судова промова адвоката у справі за обвинуваченням в умисному вбивстві

Судова промова адвоката у справі за обвинуваченням у розбої

Захисна промова адвоката у справі про грабіж

Захисна промова адвоката у справі про хабар

Захисна промова адвоката у справі про ДТП шляхом наїзду на пішохода

Промова адвоката у кримінальній справі про грабіж

Захисна промова адвоката у справі про вбивство

Судова промова адвоката у кримінальній справі за обвинуваченням у службовій недбалості

Судова промова адвоката у кримінальній справі за обвинуваченням у підпалі